Чалий: великі держави намагаються переписати правила світової політики

У сучасному міжнародному порядку помітні сильні зрушення: дедалі частіше лунають сигнали про те, що великі держави прагнуть змінити усталені механізми взаємодії, використовуючи економічні важелі, геополітичний тиск і нові форми впливу. Саме в цьому контексті важливо звернути увагу на позицію Чалий, який підкреслює — світ перейшов у фазу, коли хтось намагається переписати правила без уніфікованого міжнародного консенсусу. Для Україна це має особливе значення: країна опинилася в епіцентрі конкуренції, де перезапис норм може безпосередньо впливати на її безпеку та суверенітет.

Чалий: великі держави намагаються переписати правила світової політики

Аналізуючи сучасні тенденції, Чалий наголошує на кількох ключових механізмах, які використовують потужні гравці. По-перше, це посилене використання економічних санкцій і торгових бар’єрів як інструменту впливу, що фактично змінює логіку міжнародної торгівлі й регулювань. По-друге, дедалі активніше застосовуються технологічні та інформаційні операції, що підривають довіру до традиційних інституцій. По-третє, змінюється роль безпекових альянсів: деякі країни намагаються сформувати нові формати кооперації, які б замінили або обійшли існуючі систему взаємодії держав.

У цьому процесі ключовим є сам підхід до норм: якщо раніше міжнародне право й усталені практики діяли як стримуючий фактор, то зараз бачимо випадки, коли ці норми інтерпретуються вибірково або видаються за менш обов’язкові. Саме тому переписати правила означає не лише змінити формальні договори, а й фактично переформатувати розуміння легітимності дій на міжнародній арені. Для країн Східної Європи і, зокрема, для Україна, це означає необхідність посилення стійкості інституцій, диверсифікації партнерств та підвищення готовності до гібридних загроз.

Чому це загрожує стабільності і що робити Україні

Переписування правил відбувається у кількох вимірах: військовому, економічному та інформаційному. У військовій сфері це проявляється в тестуванні нових форматів конфліктів, де застосовуються кібератаки, приватні військові компанії та непрямі операції, що ускладнює відповідь з боку міжнародних інституцій. У економічній — через створення альтернативних платіжних систем, енергетичні шантажі та стратегічні інвестиції, які спрямовані на підкорення ринків. В інформаційному полі — через масивні кампанії дезінформації та підрив авторитету незалежних медіа і дослідницьких структур.

Для Україна найважливішими завданнями є: посилення власної обороноздатності, поглиблення інтеграції з європейськими і трансатлантичними структурами, створення стійких економічних зв’язків, а також інвестиції в інформаційну безпеку та кіберзахист. Водночас необхідно працювати над міжнародною дипломатією, щоб відновити й підкріпити роль універсальних норм — від поваги до суверенітету до механізмів вирішення спорів.

Чалий звертає увагу і на людський фактор: інституції, які можуть забезпечувати адаптацію до нових правил, потребують професійного підходу, прозорості і широкої підтримки суспільства. Без довіри внутрішніх аудиторій і без ефективних комунікаційних стратегій ризик того, що зовнішній тиск призведе до внутрішньої фрагментації, зростає. Саме тому паралельно з оборонними і економічними заходами важливо працювати над соціальною згуртованістю та інформаційною стійкістю.

Інші міжнародні гравці також реагують на ці зміни: деякі держави намагаються створити нові альянси і механізми, які віддзеркалюють їхні інтереси. Це породжує дві тенденції — фрагментацію глобальної співпраці і виникнення регіональних систем безпеки, які можуть діяти поза універсальними нормами. У такій ситуації роль України як держави, що прагне до євроатлантичної інтеграції, набуває додаткового стратегічного значення для партнерів, які зацікавлені у збереженні стабільності в регіоні.

Нарешті, необхідно говорити про перспективи. Якщо великі держави продовжать діяти через вибіркову інтерпретацію правил, міжнародна система ризикує стати більш непередбачуваною і конфронтаційною. Протидія цьому сценарію можлива через посилення міжнародних інституцій, розбудову прозорих механізмів відповідальності та активну дипломатію, що об’єднує широке коло країн навколо фундаментальних принципів. Для Україна це означає продовження руху до стандартів, які забезпечать захист її інтересів і посилять роль держави в євроатлантичному середовищі.

Отже, заклик Чалий — це не лише діагностика проблеми, а й нагадування про необхідність активних дій. Переписування правил може мати довготривалі наслідки для міжнародної безпеки та економіки, але при розумній стратегії та координації дій партнерів Україна зможе не лише витримати цей тиск, а й стати частиною процесу формування нових, більш стійких і прозорих норм у системі міжнародних відносин.