Чому Харків зі світлом, а Київ у блекауті: експерт пояснив причини кризи і до чого тут ППО

Поки в окремих районах столиці тривають вимкнення та складнощі з опаленням, прифронтовий регіон демонструє відносну стабільність електропостачання. На перший погляд ситуація може здатися контрастною: Харків залишає світло в квартирах, а Київ переживає блекаути. Експерт з енергобезпеки Михайло Гончар пояснює, що за цими явищами стоять різні технічні, організаційні та військово-технічні чинники, серед яких не останню роль відіграє ППО.

Як працює енергосистема під час воєнних дій

Під час активних бойових дій енергетична інфраструктура стикається з підвищеним ризиком ударів по критичних об'єктах: підстанціях, лініях передачі, енергоблоках. Стандартні механізми аварійного відключення, автоматичного розвантаження та ізоляції проблемних ділянок працюють і в мирний час, але під час обстрілів потрібні додаткові заходи: гнучке перерозподілення навантаження, швидка мобілізація ремонтних бригад, резервні генератори і запас палива.

Ключовим принципом є запобігання каскадних відключень: коли пошкодження однієї ланки призводить до перенавантаження іншої і поширення аварії на ширші території. Саме тому оператори мереж застосовують тимчасове обмеження навантаження, виведення окремих ділянок з роботи і балансування за рахунок районних резервів. У цьому контексті підготовка стає вирішальним фактором стійкості мережі.

Чому в одних містах світло є, а в інших — немає

Різниця у стійкості електропостачання між містами часто пояснюється: структурою мережі, наявністю локальних джерел живлення, інвестиціями в резервні системи та оперативністю реагування. За словами Михайла Гончара, у Харкові вдалися до низки превентивних заходів: посилено захист низьковольтних розподільних пунктів, створено мобільні ремонтні бригади, розгорнуто тимчасові дизельні генератори для критичної інфраструктури. Це дозволяє швидко відновлювати подачу на локальному рівні і уникати тривалих відключень.

У Києві ж ситуація складніша через кілька причин: більш централізована структура мережі з великою кількістю критичних вузлів, які важко швидко резервувати; концентрація важливих об’єктів на відносно невеликому просторі; а також пріоритети розподілу ресурсів у масштабі держави. Якщо ушкоджується магістральна лінія або велика підстанція, відновлення потребує більше часу та техніки, ніж ліквідація локального пошкодження в районі.

Роль ППО: захист, ризики та побічні ефекти

ППО здатна зменшувати інтенсивність ударів по інфраструктурі, але її дія має складні наслідки для енергосистеми. На користь захисних систем говорять очевидні преференції: перехоплення ракет знижує ймовірність прямого влучання у важливі об'єкти. Однак автогенератори, датчики і мережеве обладнання також вразливі до ударів та уламків, і навіть при перехопленні можливі пошкодження через падіння уламків або спрямовані удари по іншим цілям.

Крім того, застосування ППО іноді змушує органи управління мережами вводити превентивні заходи: тимчасово знижувати навантаження або відключати окремі секції, щоб уникнути ураження устаткування при можливих ударних хвилях або коротких замиканнях. Це — одна з причин, чому в деяких випадках населення може залишатися без світла навіть якщо пряма загроза відбита.

Зауваження Михайла Гончара підкреслюють, що ППО не є панацеєю для енергетичної стійкості. Комплексна стратегія має включати: модернізацію мережі, розподіл резервних джерел, страхування критичних об’єктів і тренування аварійних бригад.

У підсумку, відмінності між ситуаціями в містах мають багатофакторну природу: технічні характеристики мереж, рівень підготовки, наявність місцевих резервів та вплив військових дій і систем оборони. Усвідомлення ролі кожного елементу — від процедур підготовки до роботи ППО — дає змогу краще планувати заходи, що підвищують стійкість енергосистеми. Експертні поради з боку фахівців, як-от Михайло Гончар, акцентують увагу на поєднанні оборонних і технічних рішень: тільки така інтегрована модель може мінімізувати ризики блекаутів і забезпечити стабільність постачання для громадян.