Чому путін не піде на мир: жорстка оцінка від колишнього директора ЦРУ

У розмові про майбутнє конфлікту на сході Європи важливо відокремлювати емоції від реальної оцінки мотивів та ресурсів опонента. Нещодавні коментарі колишній директор ЦРУ проливають світло на те, чому путін навряд чи погодиться на швидкий або повний мир, і чому це рішення має глобальні наслідки. Спробуємо зібрати ці аргументи у зрозумілу картину, не вдаючись до політичних гасел, а спираючись на логіку інтересів та механізми прийняття рішень у Кремлі.

Чому путін не піде на мир: жорстка оцінка від колишнього директора ЦРУ

За словами колишній директор ЦРУ, ключовим чинником є поєднання внутрішньополітичних потреб кремля та зовнішньої стратегії кремля. Для РФ війна часто виконує не лише воєнну функцію, а й роль інструменту консолідації влади, відволікання від соціально-економічних проблем і демонстрації сили на міжнародній арені. Саме тому компроміс, який сприйматиметься як поразка, стане неприємним для правлячого елітного кола й особисто для путіна: втрата обличчя, послаблення позицій у середовищі силових структур та ризик політичних наслідків.

Другий аргумент — це стратегічні цілі. Якщо керівництво РФ ставить за мету зміну геополітичного статус-кво або контроль над певними територіями, то простий мир без умов означатиме відмову від частини цих цілей. Як підкреслював ексочільник розвідки, для визнання поразки потрібно не лише бажання супротивника, а й гарантії безпеки та довіри, яких нині немає.

Внутрішні та зовнішні фактори, що тримають війну

Внутрішні фактори включають ставку на націоналістичну риторику, роль силових структур та економічні інтереси певних бізнес-груп. У режимі, де легітимність частково базується на демонстрації сили, відмова від конфлікту без досягнення мети підриває ту саму легітимність. путін і його оточення можуть розглядати продовження конфронтації як менш ризикований варіант, ніж поступка, навіть якщо економічні витрати значні.

Зовнішні фактори — це відсутність працюючих механізмів довіри між сторонами, санкційний тиск та стратегічні розрахунки інших гравців. Для Україна та її партнерів важливо розуміти, що будь-які переговори мають включати гарантії, які зможуть зупинити реваншистські наміри. На думку колишній директор ЦРУ, без серйозних міжнародних гарантій повернення до сталого миру малоймовірне.

Крім того, важливим є і психологічний аспект: лідер, який віддає перевагу демонстрації рішучості, рідко відступає без відчутної компромісної вигоди. Саме відчуття, що сторона отримала «більше», часто визначає готовність до угоди. Якщо для РФ угода означатиме підрив стратегічних інтересів, то погоджуватися на неї не будуть.

Що означає це для України і міжнародної спільноти

По-перше, для Україна це означає необхідність посилення оборонних спроможностей і дипломатичного тиску. Мир на будь-яких умовах може коштувати територій або безпеки, тож компроміс повинен враховувати довгострокову стійкість. По-друге, міжнародним партнерам слід координувати санкції та підтримку так, щоб зробити для РФ варіант продовження конфлікту менш привабливим економічно та політично, але й одночасно пропонувати перспективи виходу через конкретні гарантії.

Експертна думка, на яку посилається колишній директор ЦРУ, свідчить: без зміни обома сторонами і без чітких гарантій від міжнародної спільноти шанси на швидкий мир залишаються низькими. Це не означає, що мир неможливий — але він вимагатиме реалістичних умов, прозорих механізмів верифікації та політичної волі, яка наразі обмежена як у Кремлі, так і в інших столицях.

Підсумовуючи, можна сказати, що мотивація путіна не погоджуватися на мир зумовлена складною сумішшю внутрішніх політичних обставин, стратегічних амбіцій та відсутності надійних міжнародних гарантій. Розуміння цих мотивів, як наголошує колишній директор ЦРУ, дозволяє краще формувати політику стримування і пропонувати реалістичні шляхи до тривкого врегулювання, яке врахує інтереси Україна та безпекові вимоги регіону.