Чому Україна не може повністю перехоплювати російську балістику — пояснення фахівця

Щоб зрозуміти, чому Україна не може знищувати або перехоплювати всі ворожі запуски, треба подивитися не тільки на кількість техніки, а й на фізику польоту, структуру систем оборони та тактичні умови. За словами експерта Костянтина Криволап, проблема має кілька рівнів: технічний, логістичний та концептуальний. Вони разом формують реальність, за якої повна гарантія від ударів залишається недосяжною, навіть за наявності сучасних засобів.

Технічні обмеження систем протиповітряної оборони

Основна складність у протистоянні балістичним ракетам — це їхня швидкість та траєкторія. Під час спускової та входової фаз ракета рухається із величезними швидкостями, що значно зменшує час на виявлення, ідентифікацію та запуск перехоплювача. Навіть сучасні комплекси мають обмежену кількість запусків за певний час через електромеханічні та теплові обмеження. Крім того, для ефективного перехоплення потрібні розвинені системи раннього попередження та мережа радарів, які забезпечують тривимірне покриття. В умовах обмежених радіолокаційних ресурсів і масованих атак простір для дій систем ППО звужується.

Ще один важливий фактор — це конструкція та можливі протидії: кумулятивні боєголовки, розділення блоку, відокремлювані елементи, а також штучні перешкоди та маскирування. Все це ускладнює завдання систем перехоплення: вони змушені витрачати цінні перехоплювачі на те, щоб розрізняти реальну загрозу від імітацій. У свою чергу, витрати на утримання та поповнення запасів засобів ураження у противника можуть бути нижчими, ніж у захисника, що створює негативне співвідношення «ціна/ефективність».

Тактичні та логістичні фактори

Навіть якщо припустити ідеальну технічну базу, на рівень перехоплення впливає логістика: наявність ракет-перехоплювачів у достатній кількості, їхнє розміщення, технічне обслуговування та швидкість перезаряджання. Масовані удари — класична тактика, яка спрямована на виснаження ресурсів противника: якщо запуски одночасні або синхронізовані по регіонах, ППО може просто фізично не встигнути обробити всі цілі.

Окремо слід згадати географічні та інфраструктурні обмеження. Деякі райони важко покрити радарами через рельєф або відсутність доступних майданчиків для розміщення батарей. Крім того, захист критичної інфраструктури та мобільних цілей вимагає перенастроювання систем і часто збільшує час реакції. І нарешті, людський фактор: командування по черзі приймає рішення щодо пріоритетів — що боронити в першу чергу, де залишити резерви тощо.

Роль авіації і можливості F-16 проти крилатих ракет

Питання ефективності F-16 проти крилатих ракет часто постає як потенційне рішення для посилення оборони. Літаки можуть відіграти важливу роль в знищенні носіїв та запускових позицій, а також перехопленні деяких типів крилатих ракет на підході, особливо якщо мова йде про високошвидкісні та надзвукові цілі, що виконують видимі профілі польоту. Проте здатність винищувачів перехоплювати низьколетячі крилаті ракети залежить від розвідувальних можливостей і систем раннього попередження: літаку потрібні дані про місцезнаходження цілі, інакше виявити низьколетячу ракету поодинці в складному електромагнітному середовищі майже неможливо.

Крім того, тактичне застосування F-16 має обмеження щодо часу реагування, дальності патрулювання та ризиків для екіпажу. Літак — рухома, але не цілодобова платформа; йому потрібні паливо, супровід, бази та дозаправка. Оптимальною стратегією є поєднання авіації з наземними засобами ППО та системами розвідки (БПЛА, радіоелектронна розвідка, супутникові дані), щоб забезпечити виявлення та знищення або перехоплення на максимально ранній стадії.

На завершення: як наголошує Костянтин Криволап, повне перехоплення можливе лише в теорії. Практично ж оборона — це багатошарова система, яка включає технічні засоби, тактичні рішення, логістику та міжнародну співпрацю. Поки супротивник має можливість проводити масовані або хитріші запуски, мета захисту — не обов'язково збивати абсолютно всі ракети, а максимально зменшувати ураження, підвищувати вірогідність перехоплення ключових загроз та знижувати ефективність атак супротивника шляхом превентивних дій і посилення систем розвідки та супроводу.