Другий раунд переговорів: що везе українська делегація до Абу-Дабі

Другий раунд переговорів у форматі «Україна-США-росія» в Абу‑Дабі збирає увагу міжнародної спільноти. Хоча експерти не очікують кардинального прориву, сам факт продовження діалогу має вагу для дипломатичного фронту, для родин полонених та для економічних планів, що можуть з’явитися внаслідок домовленостей. Українська делегація вирушає до ОАЕ з чітким набором пріоритетів та певним запасом реалістичних очікувань.

Другий раунд переговорів: що везе українська делегація до Абу-Дабі

На порядку денному головним чином стоять питання обміну полоненими та обговорення механізмів створення спеціальних економічних зон. Обмін полоненими залишається гуманітарним пріоритетом: Київ наполягає на швидких, безпечних та перевірених процедурах і вимагає гарантій від міжнародних посередників щодо виконання домовленостей. Паралельно з цим піднімається тема спеціальних економічних зон як інструменту відновлення інфраструктури, залучення інвестицій і створення робочих місць у звільнених або тимчасово контрольованих районах. Делегація також має на меті забезпечити прозорі механізми контролю, щоб такі зони не стали інструментом для легалізації незаконних активів або посилення впливу недружніх держав.

Головні пріоритети та команда делегації

До складу української делегації входять дипломати, представники безпекового блоку, спеціалісти з питань прав людини та економісти. Кожен блок має свою роль: переговорам щодо обміну полоненими супроводжують правові експерти та представники громадських організацій, які відстежують випадки викрадення та утримання; питання економічних зон курують експерти з інвестицій та відновлення, що готують інституційні гарантії і пропозиції щодо моделі управління. Основні пріоритети делегації можна звести до кількох тез: безпека угод, прозоре фінансування, міжнародна верифікація виконання домовленостей і повернення людей додому.

Варто відзначити роль посередників. ОАЕ виступають нейтральною платформою, яка забезпечує безпеку дискусій і певний політичний престиж заходу. Роль США як гаранта переговорного процесу — не лише технічна, а й стратегічна: вони здатні тиснути санкційними і дипломатичними інструментами в разі невиконання домовленостей. Зі свого боку, росія підходить до розмови з прагматичними, але жорсткими вимогами, і це відбивається на динаміці переговорів.

Очікувані результати та ризики

Експерти прогнозують обмежені, але важливі кроки вперед. Найреалістичніший сценарій — домовленості про нові списки для обміну полоненими з чітким графіком та посередницькими механізмами контролю. Це може включати створення робочих груп, участь Міжнародного комітету Червоного Хреста або інших авторитетних організацій, що фіксуватимуть процес і надаватимуть гарантії безпеки учасникам операції.

Щодо спеціальних економічних зон, досягнення остаточної згоди малоймовірне на другому раунді, але можливе погодження принципів: юрисдикція, режим іноземних інвестицій, механізми відновлення інфраструктури та антикорупційні запобіжники. Підписання меморандумів про наміри стане кроком уперед, але їхня реалізація потребуватиме багаторічної роботи і міжнародної участі.

Основні ризики переговорного процесу — недовіра між сторонами, маніпуляції списками полонених, використання економічних ініціатив як засобу політичного тиску, а також зовнішні фактори, що можуть різко змінити ситуацію (нові бойові дії, зміни в політичному курсі окремих міжнародних гравців). Українська делегація планує мінімізувати ці ризики через докладну підготовку, залучення міжнародних гарантів і прозорі механізми верифікації.

У підсумку, хоча масового прориву очікувати не варто, другий раунд у Абу‑Дабі може стати важливим етапом у встановленні реалістичних процедур для обміну полоненими та створенні передумов для економічного відновлення територій. Для України це шанс закласти основи майбутніх домовленостей, які з часом перетворяться на конкретні дії, якщо міжнародні партнери зберігатимуть увагу і тиск на виконання досягнутих угод.