Тихон Гулевичук
Голлівудський актор Джо Манганьєлло, який мав повернутися до ролі суперлиходія Дезстроука у скасованому сольному фільмі Бена Аффлека про Бетмена, відверто розповів про драматичний сюжет стрічки, яка так і не потрапила на великі екрани. За словами виконавця, задум картини суттєво відрізнявся від традиційної історії про протистояння героя та його чергового ворога. Це мав бути похмурий, напружений і майже особистий трилер про помсту, психологічний тиск та поступове руйнування життя Брюса Вейна.
Проєкт мав стати наступним сольним фільмом про Бетмена після появи персонажа у картині «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості». Бен Аффлек планував не лише виконати головну роль, а й самостійно написати сценарій та поставити стрічку. Однак через зміни у керівництві студії, перегляд планів щодо кіновсесвіту DC і складну виробничу ситуацію роботу над фільмом зрештою припинили.
Дезстроук мав перетворити життя Бетмена на кошмар
Джо Манганьєлло описав задум Аффлека як історію, у якій Дезстроук не просто з’являється у фіналі, щоб вступити в бій із Бетменом. Антагоніст мав бути центральною рушійною силою сюжету. Він діяв би методично, холоднокровно та без зайвого поспіху, поступово позбавляючи Брюса Вейна всього, що той намагався захистити.
За словами актора, Дезстроук мав дізнатися, що Брюс Вейн і Бетмен — одна й та сама людина. Це знання давало йому надзвичайну перевагу. Замість відкритого протистояння лиходій планував бити по найуразливіших місцях героя: його репутації, бізнесу, союзниках і близьких людях. Таким чином, глядачі могли побачити не лише фізичну сутичку двох надзвичайно сильних персонажів, а й небезпечну психологічну гру.
Манганьєлло натякав, що за своєю атмосферою скасований фільм нагадував би трилер про переслідування. Дезстроук мав переслідувати Бетмена так, ніби той став жертвою невидимого хижака. Герой не завжди розумів би, де саме перебуває ворог і який удар буде наступним. Такий підхід міг зробити картину ближчою до похмурого детективу або кримінального трилера, ніж до звичайного супергеройського блокбастера.
Особливу увагу у сценарії приділяли наслідкам дій Дезстроука. Він мав не просто нападати на об’єкти чи вступати у бій із Бетменом, а створювати ситуації, у яких Брюс Вейн був би змушений сумніватися у власних рішеннях. Кожна перемога героя могла обертатися новою втратою, а кожна спроба захистити союзників — додатковою небезпекою для них.
Особиста помста замість звичайної війни зі злочинністю
Однією з найцікавіших деталей задуму була особиста мотивація Дезстроука. Лиходій не мав бути випадковим найманцем, який отримав замовлення на знищення Бетмена. Його конфлікт із героєм мав ґрунтуватися на переконанні, що саме Темний лицар винен у трагедії, яка сталася з його родиною. Через це протистояння набувало емоційного виміру, а Дезстроук сприймав власну помсту не як злочин, а як відновлення справедливості.
Такий сюжет дозволив би показати Бетмена з незвичного боку. Брюс Вейн звик діяти в умовах, коли його вороги є очевидними злочинцями: психопатами, терористами або одержимими мільярдерами. У запропонованій історії він зіткнувся б із супротивником, який мав логічне, хоч і викривлене пояснення своїх дій. Дезстроук міг вважати себе жертвою, а Бетмена — справжньою причиною власних страждань.
Це створювало складну моральну дилему. Герой мав би не лише зупинити небезпечного найманця, а й розібратися, чи справді його діяльність призвела до подій, які стали причиною помсти. Для Брюса Вейна це могло стати своєрідним випробуванням совісті. Бетмену довелося б оцінити власну спадщину та зрозуміти, чи достатньо він контролює наслідки нічної боротьби зі злочинністю.
Дезстроук у такій версії не обмежувався б роллю фізично сильного ворога. Його образ мав поєднати військову дисципліну, стратегічний інтелект і здатність використовувати людські слабкості. Персонаж міг стати одним із найнебезпечніших супротивників Бетмена саме тому, що не прагнув хаосу. Він діяв би за планом, вивчав би звички ворога і терпляче чекав моменту для удару.
Манганьєлло також давав зрозуміти, що автори хотіли зробити історію дуже жорсткою емоційно. У центрі оповіді мав бути не масштабний конфлікт між арміями чи знищення міста, а руйнування особистого світу головного героя. Дезстроук міг атакувати компанію Вейна, ставити під загрозу його союзників і змушувати Бетмена постійно обирати, кого саме він може врятувати.
Чому скасування фільму стало великою втратою для DC
Для шанувальників коміксів цей проєкт був особливо привабливим через потенційне зіткнення Бетмена та Дезстроука. У кінематографічному всесвіті DC цих персонажів лише встигли представити, але їхнє повноцінне протистояння так і не відбулося. Поява Манганьєлло у фінальній сцені одного з попередніх фільмів створила очікування, що герой стане важливим учасником майбутніх подій.
Актор мав відповідну фізичну підготовку та зовнішність для ролі Слейда Вілсона. Його Дезстроук міг стати не карикатурним суперлиходієм, а небезпечним професіоналом із чіткою мотивацією. Саме це робило задум Бена Аффлека перспективним: фільм міг розповісти про конфлікт двох людей, які діють за власним кодексом і вважають себе правими.
Скасування картини змінило подальший розвиток образу Бетмена у кіновсесвіті DC. Замість історії, зосередженої на наслідках діяльності Брюса Вейна та його боротьбі з особистим ворогом, глядачі отримали інші трактування персонажа. Окремий фільм Бена Аффлека зрештою не став частиною оновленої стратегії студії, а роль Бетмена перейшла в інші творчі концепції.
Попри це, подробиці від Джо Манганьєлло дозволяють уявити, якою могла бути скасована стрічка. Це мав бути похмурий фільм про помсту, провину та ціну подвійного життя. Бетмен у ньому опинився б не перед черговим масштабним злочином, а перед ворогом, який знає його справжнє ім’я, розуміє його слабкості та готовий знищити все навколо, аби змусити героя страждати.
Навіть без офіційного виходу цей задум залишається одним із найцікавіших нереалізованих проєктів у історії сучасних екранізацій коміксів. Розповідь Манганьєлло показує, що скасований «Бетмен» Аффлека міг бути не просто видовищним фільмом про супергероя, а напруженою драмою про наслідки вибору, особисту відповідальність і межу між правосуддям та помстою.