Експерт розповів, як Білорусь допомагає росії координувати дронові атаки на Україну

Нове свідчення від експертів викликає занепокоєння щодо того, як суміжна держава може полегшувати удари по території України. У цій статті розглянемо механізми, які дозволяють росії координувати безпілотні операції, роль транзитної інфраструктури та технологічні особливості, котрі ускладнюють протидію. Особливу увагу приділимо заяві про використання супутникового зв’язку та альтернативних систем навігації.

Експерт пояснив роль Білорусі у координації дронових атак на Україну

За словами фахівців із безпілотних систем та радіоелектронної боротьби, Білорусь виступає не лише як територія для прольоту, але й як операційний простір для забезпечення логістики, зв’язку та координації ударів. Це включає розміщення пунктів управління, ретрансляторів зв’язку, місця для підготовки екіпажів та місця старту для деяких типів дронів. Наявність кордонів, дорожної мережі та декількох аеродромів спрощує використання території для розгортання сил супротивника.

Однією з ключових технічних особливостей є застосування безпілотників, оснащених супутниковим зв’язком та альтернативними джерелами навігації. Зокрема, експерти відзначають: Безпілотники, які оснащені супутниковим зв’язком Starlink та альтернативними системами навігації, мають можливість обходити українські засоби радіоелектронної боротьби. Це дозволяє коригувати курси в реальному часі, отримувати відео та телеметрію безпосередньо з борту, а також організовувати групові атаки з високою синхронністю.

Технічні та оперативні механізми: як працює координація

Координація здійснюється за кількома напрямками. По-перше, це мережеві звʼязки: використання супутникових терміналів, ретрансляторів та приватних каналів, які менш уразливі до традиційних методів глушіння. По-друге, застосування альтернативних систем навігації — інерційних блоків, доповнених місцевими коригувальними даними — дозволяє знизити залежність від глобальної системи позиціювання.

На практиці такі можливості реалізуються через мобільні командні пункти, розміщені на прикордонних територіях, де вони мають доступ до енергозабезпечення, запасів пального і технічної підтримки. Координаційні центри можуть отримувати розвіддані, коригувати маршрути та перенаправляти групи безпілотників у відповідь на дії протиповітряної оборони. Наявність перспективних каналів зв’язку, у тому числі через цивільну інфраструктуру, дає змогу приховувати військові комунікації під виглядом комерційних потоків.

Крім того, експерти звертають увагу на тактику обходу систем РЕБ: заміна маршрутів на висотах або коридорах, де ефективність перешкод знижується; використання одночасних атак з декількох напрямків; розпорошення та маневреність, що ускладнює виявлення та знищення всіх цілей одночасно. Ці підходи значно підвищують шанси на успішне ураження критичних об’єктів.

Наслідки та шляхи протидії

Наслідки активної використання транзитної території й сучасних технологій очевидні: збільшення інтенсивності атак, складніша ідентифікація походження ударів та вищий ризик ураження цивільної інфраструктури. З огляду на це, експерти радять концентруватись на кількох напрямках контрзаходів.

По-перше, посилення розвідки і моніторингу кордонів, зокрема із застосуванням авіаційних платформ, радарів та наземних сенсорів, щоб ідентифікувати пересування пунктів управління й ретрансляторів. По-друге, розвиток систем радіоелектронної боротьби, які можуть адаптуватися до супутникових каналів та альтернативних протоколів звʼязку. По-третє, міжнародна дипломатична і санкційна робота, спрямована на унеможливлення використання іноземної інфраструктури для агресивних дій.

Важливо також інвестувати в оборону критичної інфраструктури, мультишарову систему ППО та мобільні засоби придушення, які дозволять ефективно реагувати на групові атаки. Паралельно необхідно посилювати кіберзахист і протидію каналам командування, щоб ускладнити управління групами безпілотників.

Підсумовуючи, роль суміжної території у координації атак має як тактичний, так і стратегічний вимір. Поєднання логістичної підтримки, технологічних можливостей — зокрема Starlink та альтернативних систем навігації — і оперативної підготовки робить проблему більш складною. Водночас комплексна відповідь, що поєднує технічні, розвідувальні та дипломатичні кроки, може значно знизити ефективність таких операцій та підвищити безпеку національної території.