«Інтимна сцена»: презентували тизер фільму про близькість ветеранів після поранення

Українське кіно звертається до теми, про яку досі говорять недостатньо відкрито. Команда режисерки та сценаристки Жанни Озірної презентувала тизер майбутнього фільму «Інтимна сцена» — проєкту, що досліджує близькість ветеранів після поранення, зміни у стосунках і пошук нових способів бути разом. У центрі історії — молода пара: ветеран із ампутацією та його партнерка, які працюють над практичним сексуальним посібником для ветеранів із різними типами травм.

Попри провокативну назву, автори прагнуть говорити не про видовищність чи сенсаційність. «Інтимна сцена» має стати делікатним і чесним дослідженням сексуальності після травми, взаємної довіри, особистих меж і тілесності. Фільм порушує питання, які часто залишаються поза публічною увагою: як змінюється сприйняття власного тіла після поранення, як партнери заново відкривають одне одного та якою може бути інтимність, коли звичні уявлення про близькість більше не працюють.

Перший тизер створили як тестову сцену майбутнього фільму. У ній двоє людей пробують різні пози й рухи, шукаючи зручні та безпечні способи фізичної взаємодії. Замість традиційно вибудуваного сценарію команда обрала довгу імпровізацію, що розгорталася в межах чітко заданої режисерської рамки. Такий підхід дав змогу зберегти природність реакцій і показати процес пошуку без штучної драматизації.

Фільм про довіру, а не про сексуалізацію

Важливою умовою роботи над тизером стало створення атмосфери довіри. Герої заздалегідь познайомилися зі знімальним майданчиком, разом із командою обговорювали костюми та візуальні рішення. Під час зйомки відзнятий матеріал регулярно переглядали, аби учасники могли оцінити процес і за потреби коригувати подальшу роботу. Така практика допомогла зробити знімальний майданчик простором діалогу, де кожне рішення ухвалювали уважно та спільно.

«Ми одразу окреслили, що не збираємося нічого навмисне сексуалізувати. Навпаки, і в тизері, і на майданчику ми свідомо хотіли створити атмосферу воркшопу, майстерні, де двоє людей пробують щось нове: стримано, але водночас грайливо», — розповідає Жанна Озірна.

Для зйомок запросили Володимира Савельєва та його партнерку Настю Жиженко. Володимир проходив реабілітацію в центрі Unbroken і консультував режисерку під час розробки проєкту. Його участь стала частиною ширшої роботи команди з представниками ветеранської спільноти. Автори наголошують: майбутній фільм не відтворює історію конкретної пари, а виростає з багатьох реальних досвідів ветеранів, ветеранок та їхніх партнерів.

Під час підготовки проєкту команда проводить особисті розмови, вивчає досвід людей із різними видами поранень і консультується з фахівцями фізичної та психологічної реабілітації. Окрему увагу приділяють темі інтимного життя після травми, адже вона пов’язана не лише з фізіологією, а й із самооцінкою, емоційною безпекою, комунікацією та здатністю партнерів говорити про власні потреби.

Простір між приватним і публічним

Візуальне рішення тизеру розробили оператор-постановник Роман Хімей і художниця-постановниця Маргарита Кулик. Для зйомок обрали хореографічну студію у Львові. Ця локація стала своєрідною метафорою фільму: вона одночасно нагадує приватний простір і відкритий майданчик, поєднує інтимність із функціональністю, а також дозволяє говорити про тіло через рух.

Центральним об’єктом сцени стало переосмислене ліжко, створене з фізкультурних матів, сценічного подіуму, стяжних ременів і хореографічного станка. Звичний предмет побуту перетворився на конструкцію для експерименту, адаптації та пошуку нових можливостей. У цьому рішенні закладено важливу ідею: близькість не обов’язково має відповідати усталеним сценаріям, а тілесність може бути гнучкою, винахідливою та різною для кожної пари.

Тизер не намагається дати універсальні відповіді. Навпаки, він демонструє сам процес — обережне випробування, зупинки, домовленості та взаємне налаштування. Такий спосіб оповіді дає змогу уникнути спрощень і показати, що досвід ветеранів після поранення не може бути однаковим. Навіть люди зі схожими травмами можуть мати цілком різні фізичні, психологічні та емоційні потреби.

Саме тому назва «Інтимна сцена» стосується не тільки безпосередньої близькості між героями. Це також сцена розмови, де партнери вчаться формулювати бажання, визнавати дискомфорт і шукати спільні рішення. Для авторів важливо дослідити, що у взаємодії пари змінюється після травми, а що залишається незмінним: прихильність, гумор, цікавість одне до одного, потреба в дотиках і прагнення зберігати власну суб’єктність.

Гібридне кіно в діалозі з ветеранською спільнотою

Наразі «Інтимна сцена» перебуває на етапі девелопменту. За підтримки Українського культурного фонду команда відзняла перший тизер, однак сценарій і концепція повнометражного проєкту продовжують розвиватися разом із дослідженням теми. У майбутньому автори планують створити гібридне експериментальне кіно з партисипативним підходом.

Це означає, що люди з досвідом травми долучатимуться не лише до зйомок. Вони також братимуть участь у подальших обговореннях і формуванні сценарію. Такий метод має перетворити фільм із розповіді про ветеранську спільноту на спільну розмову з нею. Для чутливих тем це особливо важливо, адже дозволяє уникнути погляду ззовні та зменшити ризик використання особистого досвіду лише як драматичного матеріалу.

Продюсеркою фільму є Валерія Сочивець, співзасновниця «Сучасного Українського Кіно». За операторське рішення відповідає Роман Хімей, режисер, оператор і візуальний митець. Художницею-постановницею стала Маргарита Кулик, яка працювала над українськими кінопроєктами «Мої думки тихі» та «Ля Палісіада». Поєднання документальної уважності, експериментальної форми та продуманого візуального середовища має визначити майбутню стилістику стрічки.

Жанна Озірна відома як українська режисерка та сценаристка, чия робота зосереджена на складних людських взаєминах і внутрішніх змінах. У «Інтимній сцені» вона звертається до теми, що потребує особливої делікатності: як після важкого досвіду повернути собі право на бажання, ніжність і повноцінне приватне життя. Для українського кіно це важливий крок до ширшого представлення ветеранського досвіду — не лише через війну, втрати й реабілітацію, а й через повсякденність, любов та інтимність.

Перший тизер окреслює напрям майбутнього фільму: спокійне, уважне й неупереджене спостереження за людьми, які вчаться бути близькими в нових обставинах. «Інтимна сцена» може стати важливою розмовою про те, що відновлення після поранення охоплює не тільки фізичне здоров’я. Воно також включає повернення до стосунків, власного тіла, довіри та права будувати життя на власних умовах.