Meta запатентувала ШІ, який продовжить ваше життя у соцмережах після смерті — що про це відомо

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Новина про те, що компанія Meta отримала патент на технологію, яка дозволяє штучному інтелекту продовжувати активність користувача в інтернеті після його смерті, викликала широкий резонанс у медіа та суспільстві. У центрі дискусії — не лише технічна новизна, а й питання етики, приватності та відповідальності платформ, які контролюють цифрову ідентичність людей. У цій статті розбираємося, що відомо про патент і які наслідки може мати впровадження такої системи.

Meta запатентувала ШІ, який продовжить ваше життя у соцмережах після смерті

Згідно з оприлюдненими документами, патент стосується алгоритмів, які аналізують поведінку, пости, повідомлення та взаємодії користувача, щоб імітувати його реакції, створювати коментарі та відповідати на приватні повідомлення навіть після смерті. Компанія описує це як спосіб «підтримувати зв’язок» з рідними та друзями, але критики вказують на численні ризики. Система передбачає використання великих масивів даних, моделей мовлення та поведінкових патернів — все це підпадає під визначення сучасного штучного інтелекту або ШІ.

Як працює патентований ШІ: коротко про механізм і можливості

Патент демонструє кілька ключових компонентів: збір історичних даних акаунта, навчання моделі на текстах та реакціях, генерація контенту, фільтрація повідомлень та правила активації посмертної взаємодії. Алгоритм може відтворювати стиль письма, тональність і навіть шукати релевантні для померлого теми. У практичному застосуванні це означає, що акаунт може «відповідати» на приватні повідомлення, ставити лайки чи коментувати пости інших користувачів, діяти у приватних групах або вести власні стрічки, імітуючи присутність реальної людини.

При цьому важливо виділити, що патент описує не обов’язкову реалізацію, а технічні підходи, які можуть бути використані. Реальне впровадження залежатиме від політик компанії, правових обмежень у різних юрисдикціях і громадської реакції. Уже зараз експерти попереджають про ризики зловживань: від фальсифікації спогадів до використання «посмертних» акаунтів у комерційних чи політичних цілях.

Питання етики, приватності і законодавства

Головне занепокоєння пов’язане з приватністю і правом на цифрову спадщину. Хто має вирішувати, чи може акаунт продовжувати існувати у формі, змодельованій ШІ? Чи мають родичі доступ до алгоритмів і даних, які використовуються для моделювання? Як платформи гарантуватимуть, що «поведінка» посмертного акаунта не вводить в оману знайомих або не шкодить репутації померлого? Також постає питання згідно з яким законодавством регулювати такі сервіси: у різних країнах підхід до цифрових активів і персональних даних відрізняється.

З технічної точки зору, навіть якщо система ретельно навчена, вона не може повністю відтворити свідомість або справжні наміри людини. Імітація може створити ілюзію присутності, яка вводить у хибну емоційну взаємодію. Етичні кодекси та політики платформ мають передбачати прозорість: користувачі та їхні родини повинні знати, коли спілкування ведеться людиною, а коли — моделлю ШІ. Крім того, потрібні механізми контролю і згода на використання даних у таких цілях.

Регулятори вже звертають увагу на можливість зловживань цифровою постійністю: від створення фейкових аккаунтів у політичних кампаніях до маніпуляцій з метою наживи. У відповідь деякі країни можуть вимагати чіткої згоди користувача за життя, документи щодо цифрового заповіту або обмеження на автоматичну взаємодію після смерті.

З практичних рекомендацій: користувачам радять перевіряти налаштування приватності і політики збереження акаунтів у соцмережах, за потреби створювати цифрові розпорядження для родичів і бути уважними щодо того, які дані збираються платформою. Водночас важливо, щоб дискусія про впровадження таких технологій відбувалася відкрито і з урахуванням думок не лише технічних фахівців, а й етиків, юристів і представників громадськості.

Поява патенту від Meta — це поштовх до ширшої розмови про те, як ми хочемо зберігати і шанувати цифрові сліди людей. Технології можуть надавати нові можливості для пам’яті та підтримки скорботних, але без належних гарантій вони також можуть порушувати особисті кордони та створювати юридичні колізії. Вирішувати, як саме інтегрувати такі інструменти в життя суспільства, доведеться колективно — через законодавство, етичні норми та прозорі політики самих платформ.