«Перемовний процес на фінішній прямій»: у Зеленського оцінили шанси на закінчення війни

Заяви офіційних представників влади дедалі частіше повертають увагу суспільства до теми перемовин і перспектив завершення збройного конфлікту. На фоні тривалих бойових дій позиція Києва залишається послідовною: Київ був готовий до миру від самого початку, і тепер головне слово належить іншій стороні. Водночас оцінки шансів на вирішення кризи залежать від низки політичних, військових та дипломатичних факторів.

«Перемовний процес на фінішній прямій»: у Зеленського оцінили шанси на закінчення війни

У заявах представників Офісу Президента підкреслюється, що українська сторона доклала зусиль для підготовки до переговорів, визначила свої ключові позиції та готова забезпечити безпекові гарантії для майбутніх домовленостей. Перемовний процес зараз характеризується як стадія, коли можна обговорювати конкретні механізми реалізації угод, проте успіх залежить, передусім, від волі іншої сторони та впливу міжнародних партнерів.

Експерти звертають увагу на те, що навіть коли переговори наблизяться до фінальної фази, це не означає негайного припинення бойових дій. На шляху до стабільного миру потрібно вирішити питання територіальної цілісності, розміру і формату гарантій безпеки, формат міжнародного контролю і механізми відновлення. Серед ключових елементів, які можуть прискорити або, навпаки, затримати процес, називають: готовність вести компромісні перемовини, ступінь міжнародної координації, економічні санкції і тиск на агресора, а також внутрішня політична стабільність у кожній із сторін.

Що стоїть на заваді домовленостям

Найперша перепона — це відсутність стійкої довіри між сторонами. Недовіра підживлюється попередніми порушеннями домовленостей, інформаційною війною та різницею у політичних цілях. Крім того, існують суттєві розбіжності щодо майбутнього статусу окупованих територій, повернення біженців і переселенців, реституції майна, а також механізмів правосуддя щодо воєнних злочинів.

Не менш важливим фактором є зовнішній вплив. Санкційний тиск, економічні обмеження, військова допомога та дипломатична ізоляція формують умови, за яких одна зі сторін може відчути необхідність сідати за стіл перемовин. Одночасно міжнародні посередники можуть зіграти вирішальну роль у формуванні компромісних рішень, але їхня ефективність залежить від єдності позицій провідних країн і від готовності предложити гарантії виконання домовленостей.

Нарешті, внутрішньополітичні чинники — ступінь консолідації суспільства навколо керівництва, вплив опозиційних сил, а також медійні наративи — також визначають, наскільки керівництво країни може дозволити собі компроміси. У випадку України багато залежить від здатності державних інститутів забезпечити прозорість процесу та донести до громадян перспективи і ризики обраного шляху.

Можливі сценарії завершення війни

Аналітики розглядають кілька базових сценаріїв. Перший — це повноцінна мирна угода з чіткими механізмами верифікації і міжнародними гарантіями безпеки. Такий сценарій передбачає певні компроміси, але дає змогу відновити інфраструктуру, почати масштабну реконструкцію і повернути людей додому. У цьому випадку ключовими будуть гарантії безпеки, міжнародний контроль і економічна підтримка від партнерів.

Другий варіант — затяжний "заморожений" конфлікт з періодичними спалахами насильства. Це може статися, якщо домовленості лишатимуться неповними або не матимуть реальних механізмів виконання. Для такого розвитку подій характерна тривала нестабільність, економічні втрати та демографічні зміни.

Третій сценарій — відновлення бойових дій досягнення військового вирішення. Він найменш бажаний для цивільного населення і має найбільше жертв, руйнувань і довгострокових наслідків. Україна та міжнародні партнери роблять ставку на мінімізацію ймовірності такого розвитку за допомогою дипломатичних зусиль та посилення оборонного потенціалу.

Найбільш реалістичний шлях до миру, за висновками багатьох експертів, лежить через поєднання дипломатичного тиску, економічних стимулів і чітких безпекових механізмів. При цьому роль суспільної підтримки та прозорої комунікації з боку влади важко переоцінити: легітимність будь-яких домовленостей вимірюється довірою громадян і здатністю держави їх реалізувати.

Підсумовуючи, можна сказати, що хоча перемовний процес і може опинитися на фінішній прямій, остаточний результат залежить від багатьох змінних. Київ готовий до миру, але для його досягнення необхідна комплексна робота на внутрішньому та міжнародному рівнях. Від швидкості й ефективності цих кроків залежить, чи буде мир стійким і справедливим для України.