Історія війни в Україні наповнена прикладами, коли початкові оцінки політичних і військових цілей опонентів виявлялися хибними. Навіть знаменита фраза «В України немає карт» стала символом помилкових прогнозів про швидку перемогу Москви. Сьогодні, коли західні столичні експерти аналізують подальші кроки кремля, важливо відокремити видовищний риторичний «блеф» від реальних системних слабкостей, на які варто робити ставку.
путінський блеф: на які вразливості росії має звернути увагу Захід — опитування експертів
У фокусі уваги західних аналітиків — комплекс внутрішніх та зовнішніх чинників, що створюють уразливості Російської Федерації. Перше, що підкреслюють експерти, — це залежність від енергетики як джерела доходів і політичного впливу. Незважаючи на риторику про «енергетичну міць», реформи у видобувній галузі відстають, інвестиції скорочуються, а технологічна база поступається західним стандартам. Утім, це не лише економічна проблема: енергетична залежність робить Москву вразливою до координації санкцій, диверсифікації постачань і політики заміни ринків.
Друга група вразливостей пов'язана з військово-промисловим комплексом та логістикою. Масштабні втрати техніки, проблеми з ремонтом і постачанням запчастин виявили глибші системні проблеми: від корупції у держконтрактах до відтоку кваліфікованих інженерів. Експерти наголошують, що поразки на полі бою не завжди пояснюються тільки оперативними рішеннями — часто це наслідок довготривалих недорозвитків у виробничих ланцюгах і контролі якості.
Які інструменти має застосувати Захід: від санкцій до інформаційного протидії
Опитування аналітиків вказує на кілька пріоритетів. По-перше, потрібна послідовна та адаптивна система санкцій, спрямована на вузькі точки російської економіки і фінансів: від обмеження доступу до напівпровідників до ізоляції ключових банківських інструментів. По-друге, важливе посилення енергетичної диверсифікації і зниження європейської вразливості через імпорт російського газу — це підриває один із головних інструментів тиску кремля.
Третій напрям — інформаційна і кіберстійкість. росія вкладає значні ресурси в дезінформацію і кібератаки, тому Захід має не лише посилювати офлайнові санкції, але й інвестувати у протидію пропаганді, у зміцнення медійної грамотності та кібероборони партнерів. Паралельно слід підтримувати незалежні російські ЗМІ і громадянське суспільство, які є природними барометрами та каналами внутрішнього тиску.
Четвертий аспект — робота з елітами та фінансовими потоками. Французькі, німецькі та британські експерти радять точкове блокування активів олігархів, посилення фінансового моніторингу і співпраця з третіми країнами для відслідковування обхідних схем. Така робота не обов'язково має бути публічною — іноді ефект дає саме підрив довіри у колах, що ухвалюють рішення.
Не менш важливим напрямом називають підтримку української стійкості: передача техніки, розвідданих, навчання оборонних підрозділів і відновлення інфраструктури. Слабка або непослідовна допомога може створити ілюзію «перемоги дипломатією», помилково зміцнюючи російську впевненість у безкарності силових дій.
Нарешті, експерти звертають увагу на людський фактор: демографічні проблеми, вимивання професійних кадрів, суспільна втома від нескінченної мобілізації. Ці фактори підсилюють ефект санкцій і зношування економіки. Саме тому стратегія Заходу має поєднувати жорсткі заходи з підтримкою альтернативних джерел інформації і каналів допомоги для цивільного населення всередині росії.
Підсумовуючи, експертні оцінки вказують, що розпізнати і скористатися вразливостями кремля — означає комплексно працювати на кількох фронтах одночасно: економіка, енергетика, інформація, фінансові потоки і підтримка партнерів. путінський блеф може бути ефективним у короткому проміжку, але системні слабкості часто мають довготривалі наслідки. Тому Захід має утримувати концентрацію зусиль, посилювати координацію і не піддаватися спокусі швидких, але поверхових рішень.
У росії знову “бавовна”: що опинилося під ударом