Скільки українців насправді виїхали з міст через холод та блекаути: соцопитування

З початком опалювального сезону та хвилями вимкнень електроенергії в медіа з'явилося багато припущень про масовий від'їзд мешканців великих міст. Однак реальні дані можуть відрізнятися від емоційних повідомлень. Опитування, проведене серед мешканців різних регіонів, дає змогу оцінити справжній масштаб переміщень і зрозуміти мотиви тих, хто вирішив залишити домівки.

Що показало опитування

Дослідження показало, скільки киян та жителів Сходу насправді покинули домівки. За результатами вибіркового соцопитування, проведеного восени, близько 12–15% опитаних у Києві зазначили, що тимчасово виїхали з міста через проблеми з опаленням та часті блекаути. У східних регіонах відсоток тих, хто переїхав на якийсь час до родичів або в інші міста, виявився вищим — близько 18–22%.

Ці цифри враховують різні форми від'їзду: від короткострокових поїздок на тиждень-два до тривалого перебування поза домом. Водночас опитування виявило, що велика частина респондентів (приблизно 60–70%) залишилася в містах, пристосувавшись до нових умов або знайшовши локальні способи обігріву й резервного живлення.

Куди поїхали люди і чому

Найчастіше виїжджали до родичів у передмістя чи у більш теплі регіони країни. Частина респондентів орендувала житло в західних областях або перебувала у заміських готелях, де була стабільніша електропостачання. Головні мотиви виїзду — холод, ризик для здоров'я, особливо у сімей з дітьми та людей похилого віку, а також втрати працездатності побутових приладів через часті відключення.

Опитані вказували на такі причини: нестабільність енергопостачання, бажання уникнути стресу від постійних блекаутів, відсутність можливостей для автономного обігріву та накопичення продовольства. Люди зі східних районів, де інфраструктура була вже ослаблена, частіше вирішували виїжджати на триваліший термін.

Наслідки для міст і влади

Від'їзд частини населення має кілька соціально-економічних наслідків. По-перше, падіння кількості мешканців у центральних районах тимчасово знижує навантаження на комунальні служби, але водночас позначається на місцевому бізнесі — кав'ярні, магазини та сервіси втрачають клієнтів. По-друге, довготривала вимушена міграція може погіршити демографічну ситуацію в регіонах, що вже зазнають тиску через війну й економічні труднощі.

Влада отримала важливі сигнали від громадян: потрібні швидкі інвестиції в автономні джерела енергії для соціально вразливих груп, масштабні програми утеплення житлового фонду та створення пунктів тимчасового перебування з гарантіями безпеки та базових послуг. Ефективна комунікація й прозорі плани дій можуть зменшити страхи населення і знизити кількість епізодичних виїздів.

На рівні місцевих громад варто посилити інформаційну роботу про доступні ресурси: пункти обігріву, списки Національної поліції та служб порятунку, телефони гарячих ліній. Інвестування в резервні генератори для лікарень, шкіл і будинків для людей похилого віку також має стати пріоритетом.

Отже, хоча медійні заголовки часто створюють враження масового відтоку населення, реальні цифри показують помірну, але значущу хвилю виїздів. Щоб зменшити її масштаби, потрібні скоординовані дії держави, місцевої влади та громадських організацій. Ключові запити громадян — стабільне опалення, надійний доступ до електроенергії та чіткі інструкції на випадок блекаутів — можуть стати орієнтирами для політики наступних сезонів.