«Транс» Денні Бойла: найкраща недооцінена роль Джеймса Макевоя у психоделічному трилері 2013 року

Психологічний трилер «Транс» (Trance, 2013) Денні Бойла з Джеймсом Макевоєм, Розаріо Доусон і Венсаном Касселем знову привернув увагу кінокритиків. Видання /Film - Movie & TV News, Trailers, Interviews, & Reviews називає стрічку прикладом того, як режисер звернувся до прийомів Браяна Де Пальми, поєднавши кримінальну інтригу, еротичну напругу та гру з ненадійною пам’яттю.

У центрі сюжету — Саймон, працівник аукціонного дому у виконанні Макевоя. Після пограбування картини він отримує удар по голові й втрачає спогади про те, де сховав викрадений шедевр. Коли звичайні спроби повернути інформацію не дають результату, ватажок злочинців Френк, якого грає Кассель, звертається по допомогу до гіпнотерапевтки Елізабет — персонажа Доусон.

Поступово сеанси перетворюються на небезпечне занурення у підсвідомість Саймона. Те, що спочатку здається прямолінійною історією про пограбування, починає розсипатися на уривки спогадів, маніпуляції та суперечливі версії подій. Глядачеві доводиться сумніватися не лише в героях, а й у самій послідовності побаченого.

Кримінальний трилер із почерком Де Пальми

Бойл, відомий за фільмами «На голці», «Мільйонер із нетрів» і «127 годин», вибудовує «Транс» навколо візуальних трюків, різких сюжетних поворотів і ненадійного оповідача. Вплив Де Пальми помітний у темах одержимості, подвійної гри та стирання межі між бажаним і реальним.

Сценарій написали Джо Агерн і Джон Годж. Для Бойла це була ще одна спроба змінити жанрову оптику: замість соціальної драми чи біографічної історії режисер зняв стильний неонуар, у якому пограбування картини стає лише відправною точкою для значно складнішої психологічної гри.

«Транс» вийшов у 2013 році й залишається однією з найбільш експериментальних робіт Бойла — фільмом, де напруження тримається не тільки на питанні, хто скоїв злочин, а й на сумніві в тому, чи можна взагалі довіряти власним спогадам.