У НАТО розкол через Трампа і Гренландію: WSJ про те, як у Кремлі тішаться новою кризою

Ініціатива щодо можливого контролю над Гренландією, яку періодично озвучував Дональд Трамп, викликала не лише дипломатичні дискусії у Вашингтоні, але й посилила напругу всередині альянсу. За повідомленнями західних медіа, включаючи відомі видання, така ініціатива може відкрити нові шляхи впливу для кремля і стати інструментом для послаблення єдності НАТО. У цій статті розглянемо, чому геополітичні ризики перевищують короткострокові політичні вигоди, як Москва може використати кризу, і які це має наслідки для війни проти України та регіональної безпеки.

Політичний розрахунок і ризики для альянсу

Пропозиції щодо придбання або встановлення контролю над територіями, що мають стратегічне значення, традиційно викликають емоційні реакції всередині міжнародних інституцій. Коли йдеться про Гренландію, мова не лише про землю чи ресурси, а про розташування у високих широтах, близькість до Арктики та контроль над морськими маршрутами. Рішення про подібні ініціативи можуть бути сприйняті як спроба одного партнера діяти всупереч колективним інтересам, що підриває довіру до спільних механізмів прийняття рішень у НАТО.

Політична риторика навколо таких ініціатив часто грає на внутрішньополітичні настрої виборців, але водночас створює шанси для зовнішніх гравців використати розбіжності. Навіть якщо фактичне здійснення планів є малоймовірним, сам факт їх обговорення (особливо у піку передвиборчих кампаній) розпалює дискусії між членами альянсу про пріоритети безпеки, розподіл ресурсів та зобов’язання один перед одним.

Як кремль може використати кризу

кремль традиційно прагне експлуатувати розколи в західних інституціях. Навіть незначні суперечки у НАТО створюють інформаційні можливості для російської дипломатії та пропаганди: посилити наративи про відсутність єдності Заходу, дискредитувати політику підтримки України та підривати довіру до американського лідерства. За таких умов образ Вашингтона як непередбачуваного партнера лише посилює стратегії Москви щодо розширення її впливу у Європі та за її межами.

Крім інформаційної переваги, реальні геостратегічні наслідки також можливі. Усунення фокусу НАТО з питань колективної оборони на внутрішні суперечки відкриває вікно можливостей для активізації російських воєнних або політичних кроків у суміжних регіонах. У контексті війни проти України це означає, що Москва може пробувати нарощувати тиск там, де міжнародна увага розпорошується або дискредитується.

Наслідки для України та регіональної безпеки

Для України розкол у західному таборі — це прямий ризик. Підтримка в протистоянні агресії потребує стабільності та передбачуваності у рішеннях союзників. Сигнали внутрішніх суперечностей у НАТО дають можливість ворогу розраховувати на слабші або запізнілі відповіді на ескалацію. Саме тому будь-які дискусії, що підривають єдність або ставлять під сумнів відданість колективним зобов’язанням, мають розглядатися як елемент гібридної вразливості.

Також важливо враховувати економічні та дипломатичні наслідки. Послаблення трансатлантичної солідарності може зменшити тиск на режим, який здійснює агресію, і спростити Москві пошук партнерів або шляхів обходу санкцій. Для Києва це означатиме необхідність шукати додаткові форми міжнародної підтримки та посилювати внутрішньополітичну стійкість у разі загострення ситуації.

Отже, ініціативи на кшталт закликів до контролю над стратегічними територіями мають не лише іміджеві наслідки, але й реальний геополітичний ефект. Навіть якщо такі плани не здійснюються, вони можуть послужити каталізатором криз, які охоче експлуатує кремль. У підсумку ключовим завданням для партнерів по альянсу залишається збереження діалогу, зміцнення довіри і готовність до спільних дій, що мінімізують можливості для зовнішнього втручання в критичні моменти.