Учені виявили фрагмент тектонічної плити: він зник із поля зору близько 30 млн років тому

Нове дослідження проливає світло на те, як фрагменти древніх плит можуть залишатися прихованими під океанським дном десятки мільйонів років. Міжнародна команда геологів за допомогою сучасних геофізичних методів знайшла частину плити, яка майже не змінювалася з моменту відокремлення від материнської кори і прилипла до дна одного з регіонів Тихого океану. Це відкриття змінює уявлення про процеси субдукції, акреції та перетворення океанічної кори у глибині морів.

Як виявили фрагмент і які методи використовували

Пошуки поєднували дані багатьох джерел: детальне картування дна, акустичні профілі, гравіметрія та аналіз зразків, піднятих із дна за допомогою буріння. Команда скористалася високоточною сейсмічною томографією для виявлення неоднорідностей у структурі кори і мантії. Фрагмент, ймовірно, мав іншій склад і щільність, ніж сусідні частини океанічної кори, що зробило його помітним у гравітаційних і сейсмічних профілях.

Зіставлення датувань магматичних порід з ізотопними методами показало, що цей шматок кори сформувався близько 30 млн років тому. Водночас геохімічний аналіз вказує на те, що він походить із регіону, який нині віддалений від місця знаходження — на підтвердження цього вказують відмінності у вмісті мікроелементів і ізотопів у порід.

Значення знахідки для розуміння тектонічних процесів

Виявлення такого «прилипшого» шматка має кілька важливих наслідків. По-перше, воно підтверджує, що не вся океанічна кора піддається однорідній ресубдукції або рециклінгу у мантію: деякі фрагменти можуть аккретуватися до континентальних або інші корових структур, створюючи складні зони взаємодії плит. По-друге, присутність стародавнього матеріалу на сучасному дні може впливати на локальну тектоніку — такі блоки змінюють розподіл напружень і можуть спричиняти аномалії у вулканічній активності й землетрусах.

Для моделей глобальної тектоніки це означає потребу враховувати локальні аномалії і історії мандрівок окремих блоків кори. Вони можуть виступати своєрідними «пасивними свидетелями» давніх рухів плит, дозволяючи відновити траєкторії великих мас матеріалу упродовж мільйонів років.

Що далі: плани досліджень та практичні наслідки

Наступні етапи включатимуть детальніше картування прилеглої зони і відбір додаткових зразків для точнішого хронологічного та геохімічного аналізу. Вчені також планують інтегрувати нові дані в чисельні моделі, щоб перевірити, як присутність такого фрагмента змінює локальні умови субдукції і ширшу циркуляцію матеріалів у верхній мантії.

Практично це відкриття важливе для оцінки геологічних ризиків у регіоні: наприклад, зміни у структурі кори можуть впливати на розподіл сейсмічної активності та ризик виникнення підводних зсувів. Крім того, подібні фрагменти можуть містити корисні мінерали або інші цінні ресурси, доступ до яких можливий тільки за допомогою глибоководного буріння.

У підсумку, знайдений фрагмент демонструє, наскільки складною і неоднорідною є історія океанічної кори. Аналіз таких об'єктів дозволяє краще зрозуміти механізми, які формували сучасну будову планети упродовж останніх десятків мільйонів років, та підкреслює важливість комплексних геофізичних досліджень на дні океану.