Війна без виходу: чому путін не може ні перемогти, ні зупинитися — The Economist

Експерти все частіше говорять про те, що конфлікт навколо України перетворився на самопідживлювану траєкторію: кремль не може досягти вирішальної перемоги, але й не готовий зупинитися. Аналіз причин цього парадоксу допомагає зрозуміти, чому путін продовжує ескалацію попри великі втрати, міжнародну ізоляцію та тиск на економіку. У цій статті розглянемо головні фактори, що тримають Росію у стані війни, ризики для режиму від припинення бойових дій і фактори, які можуть змінити ситуацію.

Війна без виходу: чому росія не може ні перемогти, ні зупинитися — The Economist

По-перше, для кремля війна стала питанням легітимності. Обґрунтування зовнішнього агресивного курсу подається в росії як необхідність захисту держави, відсіч «ворогам» та відновлення великодержавної ролі. Тому для путіна припинення боїв без очевидної «перемоги» ризикує означати поразку в очах внутрішньої аудиторії та частини еліти. По-друге, війна закріпилася у внутрішній політичній системі: силовий блок, військово-промислові комплекси та ті, хто нажився на контрактах, мають зацікавленість у продовженні конфлікту. Навіть за умови значних санкцій і падіння доходів, пов’язані з війною інститути чинять тиск, аби уникнути швидкого миру.

Третій чинник — страх втрати контролю. Миру бояться не лише за ідеологічні причини: для кремля мирні переговори з участю Заходу чи України можуть означати політичні поступки, які створять прецедент імпровізованого обміну впливом або впровадження міжнародного контролю над частиною територій. Це послаблює монополію на силу та загрожує стабільності режиму. Нарешті, військові аспекти: відсутність чіткої кінцевої мети у стратегічному плануванні та погрішності розвідданих створили ситуацію, де операції продовжуються, бо зупинка виглядає як визнання поразки на полі бою.

Ризики миру для кремльа і що для нього означає перемир'я

Для російської влади мир — не лише дипломатичний акт, це низка ризиків. Перший ризик — розкол еліт. Якщо уряд повернеться з переговорів без компромісів, ті, хто вкладали ресурси в продовження бойових дій, можуть почати шукати нові варіанти впливу. Другий — соціальна напруга: повернення великої кількості вбитих, поранених і родин постраждалих може спричинити хвилі протестів, особливо якщо економічна ситуація не покращиться. Третій — правова та міжнародна відповідальність: мирні угоди з умовами, що передбачають відновлення суверенітету України, відкривають шлях до міжнародних претензій, санкційних режимів та процесів, які торкнуться керівників і силових структур.

Однак і продовження війни має свої ризики: економічний застій підсилює невдоволення, мобілізаційний ресурс обмежений, а технологічна та виробнича база під санкціями слабшає. Зростає й військовий ризик: кожен місяць конфлікту збільшує шанси на помилку або аварію, що може призвести до локальних катастроф чи небажаної ескалації. Для путіна це дилема: зупинитися та ризикувати внутрішнім розвалом, або продовжувати і сподіватися на перелом на полі бою або на послаблення санкційного тиску.

Що може змінити ситуацію: сценарії та тригери

Є кілька реальних тригерів, які можуть змінити хід подій. По-перше, військовий перелом — якщо одна зі сторін здобуде значну перевагу на полі бою, це може змусити іншу сторону шукати мир. Для росії це означає або вдачу у формах мобілізації та переозброєння, або міжнародні зрушення, що відкривають доступ до технологій і ресурсів. По-друге, внутрішній розлад: серйозні протести, бунти у військових частинах або елітні конфлікти можуть спровокувати переговори або навіть зміну курсу. По-третє, міжнародний тиск: масштабні санкції, поступове ослаблення політичної підтримки, а також постачання зброї й розвідданих Україні можуть змінити баланс сил.

Крім того, довготривала економічна деградація може призвести до точок перелому: падіння доходів бюджету, кадрові дефіцити у стратегічних галузях, втрати інвестицій — усі ці фактори роблять війну дедалі дорожчою і менш стійкою. І, нарешті, непередбачувані події — від міжнародних криз до внутрішніх хвороб лідерів чи несподіваних союзницьких розривів — теж можуть стати каталізатором змін.

Отже, теперішній стан — це результат перетину ідеологічних імперативів, внутрішньополітичних механізмів та зовнішніх обмежень. Війна для кремля стала як інструмент влади, так і пасткою: вона підтримує порядок сьогодні, але створює фактори нестабільності для завтра. Поки що баланс сил і вартість миру для еліт не дозволяють зробити крок у бік швидкого завершення конфлікту, але будь-який із зовнішніх або внутрішніх тригерів може раптово змінити динаміку, відкривши шлях або до реального перемир'я, або до ще більшої загостреності.

Експерти відзначають, що розв’язання проблеми потребує комплексного підходу: поєднання тиску санкцій, підтримки обороноздатності України, дипломатичних ініціатив та роботи з російським суспільством і елітами. Лише така синергія може зменшити шанси на продовження конфлікту за нинішнього статус-кво та відкрити шлях до довготривалішого миру.