Запасів нафти Кубі вистачить лише на 15–20 днів через блокаду США — Financial Times

Останні повідомлення міжнародних видань ставлять під загрозу стабільність постачання пального на острові: за наявними оцінками, запаси можуть вистачити лише на кілька тижнів. Така ситуація виникла через довготривалі проблеми з логістикою та скороченням обсягів імпорту, що в комплексі з обмеженнями зовнішньої торгівлі посилює загрозу для національної економікаи та життєзабезпечення населення. Окрім прямого дефіциту пального, країна вже зіштовхується з регулярними відключеннями електроенергіяі, що підсилює соціально-політичну напругу.

Причини дефіциту та роль блокади

Головними факторами, які призвели до кризової ситуації, називають зниження постачань із зовнішніх ринків, обмеження транзитних маршрутів і фінансові санкції. Куба довгий час залежала від імпорту енергоносіїв, тож навіть незначні збої у ланцюгах постачання можуть швидко перерости у серйозний дефіцит. Важливу роль грає також так звана блокада США, яка ускладнює доступ до міжнародних фінансових інструментів і страхування суден, що перевозять нафта та нафтопродукти, змушуючи експортерів уникати ризикових маршрутів.

Крім цього, глобальні коливання цін на нафту та перебої у роботі традиційних партнерів змушують уряд шукати альтернативні постачання, що у короткостроковій перспективі важко реалізувати. Обмежені резервні фонди і недостатній рівень стратегічного зберігання посилюють вразливість енергосистеми до зовнішніх шоків.

Наслідки для економіки та повсякденного життя

Прямий вплив дефіциту пального відчують промислові підприємства, транспорт і постачальники послуг. Нормування пального, яке обговорюють як можливий крок, може зачепити аграрний сектор, громадський транспорт і доставку продовольства. Це, у свою чергу, спричинить зростання цін на базові товари й погіршить доступність послуг для населення.

Регулярні вимкнення електроенергіяі вже призводять до простоїв на виробництві, порушення графіків роботи лікарень та навчальних закладів. У поєднанні з обмеженим постачанням пального така ситуація може викликати хвилю невдоволення серед громадян та збільшити ризики соціальних протестів. Для малого і середнього бізнесу підвищені витрати на логістику і нестабільність постачань означають зниження прибутковості і можливі скорочення робочих місць.

Можливі шляхи виходу та міжнародна реакція

Щоб пом'якшити кризу, уряду доведеться діяти у кількох напрямах одночасно. По-перше, потрібно шукати оперативні угоди про постачання з альтернативними партнерами, включаючи держави та приватні компанії, готові працювати попри ризики. По-друге, важливим є посилення заходів з енергозбереження та оптимізації внутрішнього розподілу, що дозволить протягнути запаси до часу налагодження нових каналів постачання.

Міжнародна спільнота може зіграти роль посередника для забезпечення гуманітарних і критичних поставок, а також для створення механізмів фінансування, що дозволять обійти обмеження. Однак багато країн остерігаються втручання у політичні ризики, пов’язані з санкціями і торговими обмеженнями, тому потрібні дипломатичні зусилля для забезпечення довгострокових рішень.

У короткостроковій перспективі можливе жорстке нормування пального, ретельний перерозподіл наявних ресурсів і введення пріоритетів для критичних секторів — медицини, електроенергетики та продовольчого забезпечення. У середньостроковій перспективі вирішення залежатиме від здатності країни диверсифікувати постачання та модернізувати енергетичну інфраструктуру, включно з інвестиціями у відновлювані джерела енергії.

Ситуація підкреслює вразливість економік, що залежать від імпорту енергоносіїв, і потребу у стратегічному плануванні задля підвищення енергетичної безпеки. Для громадян важливими залишаються прозорість дій влади, адекватне інформування про заходи з пом’якшення наслідків та реалізація програм соціальної підтримки для найбільш вразливих груп населення.