Переговори у Женеві: чи наблизилися сторони до угоди

За оцінками аналітиків, значних зрушень у питанні досягнення мирної угоди між росією та Україною після переговорів у Женеві немає. Така оцінка з’явилася одразу після завершення двосторонніх зустрічей, які мали на меті знизити напругу і визначити дорожню карту подальших переговорів. Водночас учасники дискусій наголошують на важливості самого формату зустрічі та на тому, що результативність може проявитися не відразу, а після тривалих технічних консультацій і поступових поступок зі сторін.

Женева стала сценою дипломатичного діалогу, де зійшлися представники обох країн під пильною увагою міжнародної спільноти. Хоча на зустрічі йшлося про ключові питання — безпекові гарантії, статус територій, обмін полоненими та гуманітарні коридори — жодна зі сторін не готова була зробити публічно масштабну поступку. При цьому делегації не відкидали подальших контактів і технічних груп, здатних опрацювати конкретні механізми реалізації домовленостей.

За словами джерел, однією з проблем стала різниця в баченнях фундаментальних пунктів: для Україна пріоритетом залишається відновлення суверенітету та контролю над міжнародно визнаними кордонами, тоді як росія вимагає гарантій безпеки та юридичних механізмів, які б зафіксували її інтереси в регіоні. У такому конфлікті пріоритетів і полягає основна перешкода на шляху до підписання повноцінної мирної угоди.

Аналіз переговорного процесу вказує на кілька ключових тем, що визначають динаміку діалогу. По-перше, питання безпекових гарантій — хто і яким чином контролюватиме дотримання режиму безпеки, які міжнародні місії і з якими мандатами можуть бути залучені. По-друге, питання статусу спірних територій, де мова йде не тільки про юридичні формулювання, а й про реальні кроки повернення інфраструктури, відновлення місцевого управління та безпеки цивільного населення.

Окремою стадією залишаються людські питання: обмін полоненими, пошук зниклих безвісти, а також відновлення забезпечення базових потреб у зонах, що постраждали від бойових дій. Саме на цих темах експерти часто помічають можливість для швидших локальних домовленостей, які могли б стати довірчими кроками в напрямку ширшої угоди.

Не менш важливою є економічна і санкційна складова. Спроба прив’язати пом’якшення санкцій до конкретних політичних і безпекових кроків створює додатковий рівень складності, адже це питання вимагає координації з західними партнерами і інституціями, які не беруть безпосередньої участі у переговорах у Женеві.

Найреалістичніший сценарій після Женеви — це поступовий перехід до технічних консультацій, підготовка робочих груп і поетапне опрацювання конкретних механізмів виконання домовленостей. Такий підхід передбачає, що великі політичні питання відкладатимуться до моменту, коли сторони зможуть напрацювати довіру через менші, але відчутні кроки.

Проте є ризики, які можуть зупинити будь-який прогрес: ескалація на фронті, внутрішньополітичний тиск на лідерів, невиконання попередніх домовленостей і посилення риторики про "тотальну відмову" від компромісів. Усі ці чинники здатні повернути процес назад і поставити під сумнів можливість підписання навіть мінімальних пактів.

Міжнародні партнери в Женеві закликали до продовження діалогу і запропонували технічну допомогу у формуванні моніторингових механізмів. Як зазначають експерти, навіть якщо пряма мирна угода поки що недосяжна, підтримка міжнародних посередників може стати тією платформою, яка дозволить трансформувати політичну волю в реальні кроки.

Підсумовуючи, можна сказати, що хоча на переговорах у Женеві не було різких проривів, сам факт зустрічі і узгодження порядку денного створює передумови для подальшої роботи. Чи переростуть ці передумови в остаточну домовленість — залежатиме від здатності сторін знайти компроміси з питань безпеки, суверенітету та гуманітарної допомоги, а також від готовності міжнародної спільноти забезпечити гарантії виконання майбутніх домовленостей.