У Трампа назвали єдиний спосіб зупинити війну в Україні

В оточенні Трампа почали обговорювати новий підхід до припинення бойових дій в Україні. Ідея подається як «єдиний спосіб» досягти миру, що одразу викликає низку політичних, правових і стратегічних запитань. У цій статті розберемо, що саме пропонують у близькому колі екс-президента, які ризики та можливості містить такий підхід і як це може вплинути на позицію України та міжнародну безпеку в цілому.

За повідомленнями, концепція заснована на поєднанні дипломатичного тиску, зняття частини санкцій і надання гарантій безпеки задля припинення активних бойових дій. Основна теза звучить просто: компроміс, який змушує сторони сісти за стіл переговорів, — єдиний практичний шлях до миру. Проте простота формулювання приховує складні механізми реалізації. Перш за все, це питання довіри: чи готова Москва піти на поступки під впливом західних сигналів, і чи матиме Україна гарантії збереження суверенітету і територіальної цілісності?

Пропозиція супроводжується чітким меседжем про необхідність завершити масштабну фазу бойових дій задля зниження людських жертв та економічних витрат. Водночас у серії заяв звучить намагання змінити підхід Заходу від тривалої підтримки конфліктної сторони до прагматичної політики «мир за домовленістю». Для багатьох аналітиків це сигнал, що рішення може бути політично вигідним для певних кіл у США, але не обов’язково — для постраждалих країн.

Якщо план буде просуватися, він змінить баланс важелів у міжнародних переговорах. По-перше, припинення війни за новим форматом потребуватиме участі ключових гравців: США, ЄС, України, росії та, можливо, третіх нейтральних держав-гарантів. По-друге, ревізія санкцій може стати щонайменше тимчасовим стимулом для економічної стабілізації, але водночас створить ризик відновлення агресивних дій без надійних механізмів контролю.

Для України найважливіше — умови домовленостей. Відмова від частини територіальних вимог або формальне визнання нових реалій без міжнародних гарантій може поставити під загрозу довгострокову безпеку. Водночас дипломатичний програш може мати і внутрішньополітичні наслідки: падіння довіри до уряду, посилення радикальних настроїв або, навпаки, підтримка мирного врегулювання серед втомленого від війни населення.

Є кілька реалістичних сценаріїв. Перший — повне блокування ініціативи через опір у Конгресі, ЄС або серед українських союзників, які наполягають на продовженні тиску на Росію. Другий — підписання тимчасової угоди про перемир’я з подальшим поступовим зняттям санкцій за чітко прописаними умовами і створенням механізмів контролю. Третій — узгодження мирного плану, що включатиме значущі територіальні поступки, які призведуть до тривалої політичної нестабільності в регіоні.

Що ж означає для світу те, що в оточенні Трампа пропонують такий шлях? По-перше, це відображення бажання знайти швидке рішення для масштабного конфлікту, що виснажує міжнародні ресурси. По-друге, це ризик, що короткострокові політичні інтереси переважать довгострокові безпекові гарантії для постраждалих країн. І по-третє, це нагадування про те, що будь-які мирні ініціативи муситимуть поєднувати дипломатію з юридично-прийнятними гарантіями та механізмами верифікації.

Незалежно від того, як розвиватиметься ситуація, ключовим залишається одна теза: мир, який не гарантує безпеки і не враховує інтересів постраждалих сторін, буде крихким. Тому будь-який план, представлений у близькому колі політика, має пройти випробування реаліями міжнародного права, довіри союзників і здатності сторін виконувати домовленості.