Павел Павліковський повернувся до Канн із новою історичною драмою «Батьківщина» — фільмом про Томаса Манна, який після шістнадцяти років вигнання повертається до Німеччини, зруйнованої війною та розділеної між двома політичними системами. Про стрічку пише kinowar.com.
Події розгортаються 1949 року. Німецький письменник, уже лауреат Нобелівської премії та один із найвідоміших авторів світу, залишив батьківщину в 1933-му, після приходу нацистів до влади. За роки еміграції Манн став символом тієї німецької культури, яку Третій рейх намагався підпорядкувати своїй ідеології.
Разом із донькою Ерікою Манн вирушає з Франкфурта, що перебуває під американським контролем, до Веймара в радянській зоні окупації. У кожному з міст письменник має виступити з промовою на честь двохсотріччя від дня народження Йоганна Вольфганга фон Гете. Однак урочисте повернення швидко перетворюється на зустріч із країною, якої він більше не впізнає.
«Батьківщина» стала новою роботою польського режисера Павла Павліковського, відомого за фільмами «Іда» та «Холодна війна». Вісім років тому «Холодна війна» принесла йому приз Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру. Цього року Павліковський знову отримав цю нагороду, розділивши її з іспанським дуетом Хав’єра Кальво та Хав’єра Амброссі.
Українська прем’єра «Батьківщини» відбулася в межах 32-го фестивалю «Нове німецьке кіно». У грудні стрічка має вийти в український кінотеатральний прокат.
Як і в попередніх фільмах режисера, у центрі історії — людина, яка намагається знайти себе серед історичних катастроф. Якщо в «Холодній війні» Павліковський розповідав про кохання, якому не знайшлося місця по жоден бік залізної завіси, то цього разу досліджує зв’язок людини з батьківщиною. Для цього він обирає постать, що сама стала частиною німецької національної ідентичності.
Стрічка перегукується з «Берлінським героєм», також представленим на фестивалі. Обидва фільми критично розглядають повоєнну Німеччину, якій довелося не лише відбудовувати зруйновані міста, а й визначатися зі ставленням до власного минулого. Ця тема загалом важлива для сучасного кіно про суспільства, які змушені жити з наслідками колективних рішень — як у рецензії на фільм «Соціальна розплата».
У західній частині країни Манн зустрічає людей, які ще недавно підтримували нацистський режим або почувалися за нього цілком комфортно, а тепер так само завзято проголошують перемогу демократії. Минуле намагаються відсунути вбік, оголосивши початок нового життя, але за святковими промовами письменник бачить небажання суспільства робити серйозні висновки з пережитої катастрофи.
Не менш суперечливим виявляється й повернення до східної частини країни, контрольованої Радянським Союзом. Тут Манна також зустрічають із почестями, однак за офіційною гостинністю проступає інша політична реальність. Подорож письменника між двома зонами окупації стає для Павліковського способом показати Німеччину, яка після падіння нацизму опинилася не в точці примирення з минулим, а на початку нового ідеологічного протистояння.
Марґо Роббі зіграє у новому фільмі режисера «Любить не любить»
Бред Пітт зіграє монтажника-висотника у новій драмі від режисера «Звуку металу»