Роксолана Мережко
Ізраїльська аерокосмічна та оборонна корпорація готує презентацію нової системи радіолокаційного спостереження, здатної працювати на висоті завдяки прив’язаній повітряній кулі. Комплекс отримав назву POINT@AIR і має стати одним із помітних технологічних рішень, представлених на щорічній виставці Асоціації армії США AUSA 2026 у Вашингтоні.
Розробником системи є Israel Aerospace Industries — одна з провідних оборонних компаній Ізраїлю. Основою комплексу стала наповнена гелієм куля, яка підіймає над землею радар з активною фазованою антенною решіткою. Таке поєднання дає змогу розмістити сенсор значно вище, ніж у випадку зі звичайною наземною щоглою, не створюючи при цьому складної та дорогої інфраструктури.
За заявленими характеристиками, POINT@AIR може перебувати в повітрі до 30 днів. Тривале чергування дозволяє системі постійно контролювати визначену ділянку, виявляти повітряні об’єкти та передавати інформацію підрозділам протиповітряної оборони. Особливу увагу розробники приділяють виявленню малих безпілотників, які через компактні розміри, низьку висоту польоту та невелику радіолокаційну помітність залишаються складною ціллю для традиційних засобів спостереження.
Як працює радар на гелієвій кулі
Принцип роботи POINT@AIR ґрунтується на використанні переваг висотного розміщення радара. Коли антена перебуває над землею, її огляд не так сильно обмежують дерева, будівлі, пагорби та інші перешкоди. Збільшення висоти дає змогу розширити радіогоризонт і раніше помітити об’єкти, які наближаються до охоронюваної території.
Активна фазована антенна решітка не потребує постійного механічного обертання всієї антени для зміни напрямку спостереження. Електронне керування променем дозволяє швидко перемикати сектори огляду, супроводжувати кілька цілей і реагувати на появу нових повітряних об’єктів. Для боротьби з безпілотниками це має особливе значення, адже дрони можуть рухатися на невеликій висоті, змінювати курс і діяти групами.
Повітряна куля залишається прив’язаною до наземної позиції за допомогою спеціального троса. Він утримує платформу в заданій зоні, а також може використовуватися для передавання живлення, даних і команд управління. Така архітектура відрізняє систему від автономних аеростатів і безпілотних літальних апаратів, яким необхідно самостійно підтримувати політ, витрачати паливо або регулярно повертатися для обслуговування.
Заявлений термін безперервної роботи до 30 днів є однією з ключових особливостей POINT@AIR. Постійне перебування радара в повітрі може зменшити кількість запусків і посадок, прискорити розгортання спостереження та забезпечити стабільний контроль над важливими об’єктами. Водночас фактична тривалість роботи залежатиме від погодних умов, сили вітру, навантаження на обладнання та вимог конкретної операційної зони.
Захист від дронів і роль у системі оборони
Сучасні безпілотники стали одним із найпоширеніших викликів для військових і цивільних об’єктів. Їх використовують для розвідки, коригування вогню, завдання ударів і перевірки роботи систем протиповітряної оборони. Невеликі дрони можуть летіти низько, ховатися за складками місцевості та наближатися до цілі з несподіваного напрямку. Саме тому виявлення є першим і надзвичайно важливим етапом боротьби з ними.
Радар на повітряній кулі може доповнювати наземні сенсори, створюючи багаторівневу систему спостереження. Наземні радари залишаються необхідними для контролю повітряного простору, однак їхній огляд часто обмежений рельєфом і забудовою. Висотна платформа здатна частково компенсувати ці недоліки, забезпечуючи додатковий кут огляду та раннє попередження про загрозу.
Імовірно, POINT@AIR розрахована не лише на виявлення дронів. Подібна радіолокаційна система може використовуватися для спостереження за гелікоптерами, літаками, крилатими ракетами та іншими повітряними цілями. Водночас ефективність проти кожного типу об’єктів залежатиме від конкретної конфігурації радара, програмного забезпечення, дальності виявлення та умов експлуатації.
Важливо, що сам радар не знищує цілі. Його завдання полягає у виявленні, класифікації та супроводженні повітряних об’єктів. Отримані дані можуть передаватися операторам, командним пунктам і засобам перехоплення. Таким чином, POINT@AIR може виступати складовою комплексної системи, до якої входять засоби радіоелектронної боротьби, зенітні комплекси, перехоплювачі та інші сенсори.
Переваги та можливі обмеження технології
Однією з головних переваг аеростатної платформи є відносно тривале перебування в повітрі. На відміну від дрона, якому потрібно постійно витрачати енергію на підтримання польоту, гелієва куля використовує підйомну силу газу. Це дає змогу зосередити енергетичні ресурси на роботі радара, засобів зв’язку та систем управління.
Ще одна перевага полягає у можливості швидкого розгортання. Систему можна застосовувати для охорони військових баз, критичної інфраструктури, портів, промислових районів і тимчасових польових позицій. Висотне розміщення також може підвищити ефективність контролю прикордонних зон, де необхідно цілодобово відстежувати повітряний простір.
Водночас повітряна куля залежить від погоди. Сильний вітер, грози, обледеніння та інші несприятливі умови можуть впливати на стабільність платформи, точність роботи радара й безпеку експлуатації. Прив’язаний трос також обмежує район переміщення системи, тому перед розгортанням необхідно враховувати рельєф, повітряні маршрути, висоту навколишніх споруд і можливі ризики для цивільної авіації.
Окремим питанням залишається захист самої кулі та обладнання від ураження або диверсій. Великі повітряні платформи можуть бути помітними для противника, а тому потребують маскування, охорони наземної частини та резервних каналів передавання даних. Ефективність системи значною мірою визначатиметься не лише характеристиками радара, а й тим, наскільки добре вона інтегрується з іншими елементами оборони.
Презентація POINT@AIR на виставці AUSA 2026 має продемонструвати зростання інтересу до аеростатних платформ як засобу тривалого спостереження. Радар на гелієвій кулі може стати практичним рішенням для виявлення дронів і контролю повітряного простору там, де традиційні щогли або мобільні радари мають обмежені можливості. Якщо заявлені характеристики підтвердяться під час випробувань та експлуатації, подібні системи можуть посісти важливе місце в сучасній архітектурі протиповітряної оборони.