Кінець війни не наближається: чому переговори Заходу не змусили Росію зупинитися

Попри активізацію дипломатичних контактів за участі Україна, США та європейських країн, логічний підсумок у вигляді швидкого миру не настала. Інтенсивні переговори та заяви про готовність до діалогу не зупинили ескалації і не наблизили кінець війни. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, потрібно розглянути низку політичних, військових і економічних факторів, що впливають на рішення Москви та можливості Заходу чинити реальний тиск.

Стратегічні цілі та внутрішня логіка прийняття рішень у росії

Однією з ключових причин, чому переговори Заходу не змусили росія зупинитися, є відмінність у стратегічних мотивах. Для кремля нинішній конфлікт — не тільки територіальна чи військова операція, а й проєкт зміни регіонального статус-кво, реставрації впливу та демонстрації внутрішньополітичної сили. В умовах авторитарного режиму зовнішня авантюра часто слугує інструментом легітимації та консолідації електорату. Тому дипломатичні пропозиції, що не зачіпають базових інтересів керівництва росії або не пропонують гарантій безпеки й збереження обличчя, виявляються неефективними.

Крім того, рішення про припинення бойових дій у РФ приймаються колективною елітою з урахуванням військових успіхів, очікувань міжнародних ризиків і оцінки внутрішньої стабільності. Якщо переговори сприймаються як результат тиску або поступки, які загрожують позиціям правлячої групи, то у кремля стимулів до згоди немає.

Обмеженість важелів впливу Заходу

Санкції, дипломатична ізоляція і постачання оборонної допомоги самі по собі мають значення, але їхній ефект накопичувальний і часто відтермінований. Західні країни стикаються з проблемою координації та одностайності: різні економічні інтереси, політичні цикли та страх ескалації обмежують швидкість і глибину реакції. Переговори Заходу іноді сприймаються як символічні кроки без реальної готовності застосовувати більш жорсткі заходи, якщо Москва не піде на компроміс.

Також важливу роль відіграє постачання озброєння та військова допомога Україні. Воно підсилює здатність оборонятися, але одночасно дає Кремлю аргумент продовжувати військові дії, посилаючи сигнал, що перемога на полі бою ще досяжна. Відповідно, переговори самі по собі не змінюють балістичної рівноваги моментально.

Можливі сценарії та що здатне змінити ситуацію

Існує кілька сценаріїв розвитку подій: від тривалого замороженого конфлікту до поступового наближення до перемир'я через витримку та зміни у внутрішньополітичній ситуації в росії. Для того, щоб кінець війни став реальнішим, потрібна комбінація факторів:

- посилення і синхронізація санкцій і економічного тиску, що відчутно вдарить по ключових інтересах еліт;- стабільна та ефективна військова підтримка України, яка зробить продовження агресії більш ризикованим і дорогим для Москви;- дипломатична пропозиція, що передбачає гарантії безпеки, механізми поступок для збереження іміджу сторін та міжнародні гарантії виконання угод.

Водночас переговори мають бути частиною всеосяжної стратегії, а не окремими сигналами готовності до діалогу. Без реальних важелів впливу та прозорої координації між Заходом і його партнерами дипломати ризикують лише фіксувати статус-кво, даючи Кремлю час і простір для маневру.

Підсумовуючи, переговорний процес не автоматично призводить до миру, якщо в ньому відсутні симетричні стимули і механізми примусу. Щоб змінити баланс і зробити дорожчою для росії перспективу продовження війни, потрібні злагоджені політичні, економічні та військові кроки, чітка позиція союзників та посилення ролі дипломатія з реальними гарантіями. Лише така комплексна стратегія може поступово наблизити бажаний результат — справедливий і стійкий мир для Україна та Європи.