У кримінальному екшені «Як пограбувати банк» (How to Rob a Bank) пограбування перетворюються на вірусний контент: озброєна банда знімає свої злочини, викладає відео на YouTube і поступово переконує себе, що бореться не із законом, а із соціальною несправедливістю.
Про фільм Девіда Літча та Марка Б’янкуллі розповідає kinowar.com. За задумом авторів, сучасні «робінгуди» не просто виносять гроші з банків, а будують навколо цього повноцінну медійну стратегію — від монтажу ефектних роликів до навчання прихильників.
Пограбування як формат для соцмереж
Лідером банди стає Раян, якого грає Ніколас Голт. Він розуміє, що для сучасного злочину потрібні не лише зброя та ретельно продуманий план, а й робота з аудиторією. Разом із поплічниками герой організовує зухвалі пограбування, записує їх на відео й перетворює на вірусні перформанси.
Згодом банда виходить за межі власних пограбувань. Її учасники створюють цілий рух: розповідають про «тонкощі» злочинів, продають реквізит і закликають глядачів долучатися до боротьби проти системи. У своїх відео Раян стверджує, що чесною працею заробити великі гроші майже неможливо, тоді як пограбування банку за належної підготовки видається простішим шляхом. Кількість підписників показує, що така риторика знаходить відгук.
Цей аспект фільму перегукується з темою, розглянутою в матеріалі «Як пограбувати банк»: чи може злочин стати успішним контентом? — злочин тут стає не лише сюжетною подією, а й продуктом для масової аудиторії.
Голлівудські Робін Гуди проти банків
Герої фільму намагаються виправдати свої дії класичною історією про шляхетних розбійників, які забирають гроші в багатих і допомагають бідним. Вони роздають частину здобичі випадковим людям, жертвують на благодійність і наполягають, що справжні грабіжники сидять у дорогих банківських офісах, а вони лише повертають людям те, що в них забрали.
Банкіри у стрічці постають самовдоволеними, жадібними й лицемірними капіталістами. Один із них, персонаж Крістіана Слейтера, стає майже ідеальним уособленням системи, проти якої виступає банда. Через це фільм навмисно зміщує акцент: глядачеві пропонують не стільки засуджувати пограбування, скільки замислитися, чому воно може здаватися справедливим.
Соціальне підґрунтя історії також пов’язане з критикою системи. Серед героїв є колишні військові, які після років служби державі повернулися додому й виявилися нікому не потрібними. Вони навчені поводитися зі зброєю, але не мають нормальних можливостей для заробітку — і саме цю невлаштованість фільм перетворює на один із мотивів їхнього переходу до злочинів.
Екшен із фірмовою іронією Девіда Літча
Для Девіда Літча це не перша спроба перетворити насильство на комедійний атракціон. Колишній каскадер і постановник трюків, який разом із Чадом Стахелські працював над першим «Джоном Віком», він зняв «Атомну блондинку», «Дедпула 2», «Швидкісний поїзд» і «Каскадера». У цих роботах режисер поєднує винахідливі екшен-сцени, абсурдні ситуації та іронічних персонажів.
Водночас саме поєднання криміналу, соціальної риторики й розважального контенту стало однією з причин неоднозначної реакції на стрічку. Раніше критики вже розбирали, що не так із фільмом «Як пограбувати банк», зокрема його спробою зробити з озброєних злочинців привабливих героїв.
Джеймі Дорнан розплакався, коли отримав роль Арагорна у «Володарі перснів»
Marvel може здійснити справжнє бачення Тоні Старка для Альтрона через 11 років