США готуються провести силову операцію в Ірані — експерт

Останні повідомлення та аналітичні оцінки змушують переглянути ймовірність прямого зовнішнього втручання у внутрішні події Ірану. За твердженням одного з відомих аналітиків, США можуть розглянути варіант обмеженого застосування сили лише в разі, якщо масштабні протести створять реальну загрозу для стабільності усього регіону та приведуть до неминучого повалення чинного режиму. Така позиція підкреслює високий поріг для іноземного втручання і наголошує на комплексі політичних, правових і безпекових факторів, які визначатимуть подальші кроки зовнішніх гравців.

Контекст і поточна ситуація

З кінця попереднього року в Ірані спостерігається посилення протестних рухів, які охоплюють не лише великі міста, а й регіональні центри. Акції мають різний характер — від мирних маніфестацій до епізодів насильства та зіткнень із силовими структурами. У таких умовах міжнародні столиці, зокрема США, уважно відстежують розвиток подій. Офіційні заяви Вашингтона підкреслюють підтримку прав людини та засудження надмірного застосування сили, але прямі операції військового характеру поки що не анонсуються.

Аналітики вказують на кілька ключових чинників, що визначають можливість ескалації: рівень координації опозиційних сил, ступінь втрати контролю державних інституцій, а також реакція регіональних гравців і альянсів. Саме поєднання цих елементів може зробити сценарій зовнішнього втручання більш або менш імовірним.

Можливі сценарії та ризики

Експертні оцінки виділяють кілька потенційних сценаріїв дій іноземних сил. Перший — дипломатичний та санкційний тиск, який залишається пріоритетним інструментом. Другий — спеціальні операції обмеженого характеру, спрямовані на конкретні об'єкти або групи, що становлять загрозу для інтересів міжнародної безпеки. Третій — повномасштабне військове втручання, яке на думку багатьох фахівців, має найменшу імовірність через глобальні ризики.

В усіх цих сценаріях ключовим залишається оцінка, чи дійсно внутрішня криза переходить у фазу неминучого колапсу влади, що могло б виправдати радикальніші заходи з боку інших держав. Як пояснює експерт, оперативне застосування сили може стати варіантом лише коли поєднання факторів створить ситуацію, в якій бездіяльність сторонніх сил спричинить широку гуманітарну катастрофу або небезпечну вакханалію на енергетичних та транспортних маршрутах.

Ризики такого втручання величезні: ескалація бойових дій, розширення конфлікту на сусідні країни, зростання антизахідних настроїв і довготривалі проблеми з легітимністю інтервенцій. Крім того, будь-яка силова операція спричинить інтенсивну інформаційну кампанію та юридичні дискусії на міжнародній арені.

Міжнародні наслідки та висновки

У разі переходу подій до радикальної фази протести в Ірані можуть стати каталізатором масштабних змін як всередині країни, так і в регіональній архітектурі безпеки. Рішення про застосування сили зовнішніми акторами, зокрема США, залежатиме не лише від внутрішньої динаміки, але й від позицій основних міжнародних гравців — союзників у Європі, держав Перської затоки та росії й Китаю.

Аналітичний підхід має включати оцінку короткострокових переваг та довгострокових наслідків. Підтримка громадянського суспільства, інформаційна безпека та гуманітарна допомога можуть пом'якшити потребу в силових варіантах. Тим часом війскові операції залишаються крайнім засобом, який вимагатиме чітких юридичних підстав та широкої міжнародної коаліції, щоб уникнути подальшої дестабілізації.

Отже, за словами одного з аналітиків, ймовірність прямого силового втручання значною мірою залежить від того, чи переростуть протести у так звану точку невідворотності, коли чинний режим втрачатиме контроль над ключовими інструментами влади. Поки що пріоритети міжнародної спільноти залишаються на діагоналі дипломатії та підтримки прав людини, а рішення про більш радикальні дії вимагатиме ретельного зважування всіх можливих ризиків та наслідків.