Терехов: Необхідно будувати нову архітектуру енергетики в масштабах всієї країни

Питання трансформації енергетичної системи набуває в Україні особливого значення в умовах тривалої війни, руйнування інфраструктури та необхідності забезпечення стабільного постачання для міст і громад. Ігор Терехов, як голова Асоціації прифронтових міст і громад та міський голова великого обласного центру, підкреслює потребу системного підходу: не окремі проєкти, а саме нова архітектура енергетики має стати стратегічним завданням на національному рівні. У цій статті розглядаються ключові причини, пріоритети та можливі шляхи реалізації такої трансформації.

Чому потрібна комплексна перебудова енергетичної системи

Енергетична система України переживає багато викликів одночасно: зруйнована інфраструктура, централізовані мережі, залежність від великих генеруючих потужностей та обмежений обсяг накопичення енергії. Це робить постачання вразливим до атак і аварій. Енергетична безпека вимагає диверсифікації джерел, розбудови резервів та підвищення рівня автономності громад. Саме тому наголос на побудові нової архітектури є не декларативним, а практичним — від цього залежить життєздатність регіонів під час криз.

Крім того, модернізація мереж і перехід на більш гнучкі моделі управління сприятимуть зниженню втрат, підвищенню ефективності та пришвидшенню інтеграції відновлюваної енергетики. Для прифронтових та постраждалих територій це також шлях до швидшого відновлення інфраструктури й зменшення залежності від централізованих постачальників.

Пріоритети та ключові компоненти нової архітектури

Нова архітектура енергетики має базуватися на кількох взаємопов'язаних пріоритетах. По-перше, це децентралізація виробництва: розвиток локальних сонячних, вітрових та біоенергетичних потужностей, що дозволяє громадам ставати частково енергонезалежними. По-друге, інтеграція систем накопичення енергії та резервних джерел, які зменшать ризики відключень і дозволять гнучко реагувати на пікові навантаження.

Третім важливим елементом є цифровізація та смарт-управління мережею. Використання інтелектуальних лічильників, платформи для диспетчеризації в реальному часі та інструментів прогнозування попиту сприятимуть оптимальному розподілу ресурсів. Четвертий напрям — енергоефективність: комплекс програм з модернізації житлового фонду, громадських будівель та промисловості дозволить зменшити споживання та потребу у швидкому нарощенні генерації.

Не менш важливий соціальний аспект: навчання фахівців, підтримка підприємств, механізми фінансування для місцевих ініціатив. АПМГ може стати майданчиком для обміну досвідом між прифронтовими громадами і координації спільних проєктів, а місцева влада — каталізатором інвестицій у партнерах та донорських програмах.

Як реалізувати зміни: кроки для держави і громад

Перехід до нової архітектури енергетики вимагає скоординованих дій на рівні держави, регіонів та громад. Держава має розробити довгострокову стратегію, яка поєднає будівництво нової інфраструктури з регуляторними змінами: стимулювання інвестицій у відновлювані джерела, підтримка накопичувачів енергії, оновлення стандартів безпеки та реконструкція ліній електропередач за сучасними технологіями.

На місцевому рівні слід спрямувати ресурси на проєкти, які підвищують стійкість: створення мікромереж для критичних об’єктів (лікарні, опорні школи, водоочисні споруди), встановлення автономних джерел на житлових масивах, впровадження програм енергоефективності. Важливими є також механізми фінансування — пільгові кредити, гранти, державно-приватні партнерства, які дозволять швидше запускати ініціативи.

Ключову роль відіграє співпраця міжнародних партнерів і донорів, зокрема у вигляді технологічної підтримки, навчання персоналу та інвестицій у проєкти модернізації. З боку міст і громад необхідна проактивна позиція: формування проєктних заявок, доведення місцевих потреб до центральних органів і участь у програмах відновлення. Лідерство громад, яке демонструє Ігор Терехов, показує, що місцева ініціатива може прискорити процес і зробити його більш адресним.

Реалізація такої стратегії вимагатиме часу та ресурсів, але наслідки будуть довгостроковими: підвищена стійкість до ризиків, скорочення витрат на енергопостачання, створення робочих місць у регіонах та екологічні вигоди від зменшення викидів. Комплексний підхід дозволить не лише відновити те, що було зруйновано, а й створити більш конкурентоспроможну, безпечну та сучасну енергетичну систему для всіх громад країни.