Від «Памфіра» до «Коли падають дерева»: 5 українських неонуарів, які занурюють у темряву

Дата публікації Від «Памфіра» до «Коли падають дерева»: 5 українських неонуарів, які занурюють у темряву
Опубліковано 08.11.26 21:05
Переглядів статті Від «Памфіра» до «Коли падають дерева»: 5 українських неонуарів, які занурюють у темряву 50
Від «Памфіра» до «Коли падають дерева»: 5 українських неонуарів, які занурюють у темряву

Український неонуар поєднує кримінальні історії, психологічну напругу та локальний контекст. До добірки найкращих фільмів цього напряму часів Незалежності увійшов «Памфір» (2022) Дмитра Сухолиткого-Собчука — похмура кримінальна драма про повернення до минулого, від якого неможливо втекти.

Про українські неонуари та особливості цього жанру розповідає kinowar.com. За атмосферою ці стрічки перегукуються з американським і скандинавським нуаром, однак замість мегаполісів із неоновими вивісками показують спальні райони, провінційні містечка та села, а замість мафіозних кланів — бригадних хлопців і дрібних злочинців.

У центрі українського неонуару часто опиняються родина, старі образи та приховані таємниці. Його герої рідко бувають однозначно позитивними: це психологічно травмовані люди, які прагнуть правди або кращого життя, але в боротьбі за них дедалі далі відходять від власних моральних принципів. Більше знакових стрічок жанру можна знайти в добірці 25 найкращих неонуарів.

«Памфір»: кримінальна драма на Буковині

Події фільму розгортаються у невеликому поселенні на Буковині, неподалік українсько-румунського кордону. Головний герой свого часу залишив кримінальне минуле, але заради порятунку сина змушений повернутися до контрабанди. Його мета виглядає благородною, проте способи її досягнення залишаються злочинними.

«Памфір» також називають представником сільського нуару — rural noir. Тут кримінальні конфлікти розгортаються не в міському підпіллі, а в замкненій спільноті, де корупція та нелегальні заробітки стають частиною повсякденності. Фільм порушує питання, чи можливо зберегти моральну чистоту в середовищі, де законні способи заробити на життя майже недоступні.

Герой опиняється в типовій нуарній пастці: він прагне справедливості, але від самого початку здається приреченим. Минуле не відпускає його, а спроба захистити родину лише поглиблює конфлікт. У цьому сенсі стрічка перегукується з «Хрещеним батьком», де родинний обов’язок також стає причиною повернення до злочинного світу.

Візуальну атмосферу «Памфіра» формує виразна гра світла й тіні, близька до естетики Караваджо та техніки кьяроскуро. Тумани, контрастні теплі й холодні кольори, побутовий реалізм і нічні сцени створюють відчуття постійної тривоги. Поруч із суворими кримінальними обставинами у фільмі залишається місце для краси — у природі, звичайних хатах, лазні та химерних масках свята Маланки.

Напруга поступово наростає й досягає піку під час майже галюциногенної сцени Маланки. Саме в ній сюжетна безвихідь поєднується з візуальною експресією, перетворюючи локальну кримінальну історію на складний і самобутній неонуар.

Режисером і сценаристом «Памфіра» виступив Дмитро Сухолиткий-Собчук, оператором — Микита Кузьменко. Головні ролі виконали Олександр Яцентюк, Соломія Кирилова, Станіслав Потяк, Мирослав Маковійчук, Олена Хохлаткіна та Іван Шаран. Інші важливі стрічки жанру зібрані в огляді найкращих нуарів і неонуарів.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter