Чи можливі переговори Зеленського і путіна: експерт оцінив шанси

Ситуація навколо можливих переговорів між лідерами України та росії знову опинилася в епіцентрі уваги після оцінки, яку дав професор Айзенберг. Чи реалістично очікувати зустрічі між Володимиром Зеленським та Володимиром путіним у Женеві — питання, яке турбує і політиків, і суспільство. У цій статті проаналізовано ключові фактори, які впливають на шанс такого формату діалогу, а також можливі наслідки для безпеки та дипломатії.

Що сказав експерт і чому це важливо

Професор Айзенберг оцінив шанси на переговори у Женеві між путіним та Зеленським як обмежені, але не нульові. На його думку, головними бар'єрами залишаються відсутність довіри, різні очікування сторін і питання безпеки учасників. Важливо, що оцінка походить від військово-політичного аналітика з багаторічним досвідом, отже її потрібно враховувати у прогнозах. Цей сигнал спонукає міжнародних посередників готувати альтернативні майданчики та механізми контролю за виконанням домовленостей.

Можливі сценарії переговорів

Експерти виокремлюють кілька сценаріїв розвитку подій. Перший — реальне очолюване переговорне розуміння, коли сторони домовляються про обмін полоненими та гуманітарні кроки. Другий — символічна зустріч на нейтральній території, яка більше має PR-ефект та служить для зняття міжнародного тиску. Третій — переговори за посередництва третіх країн або міжнародних організацій, де ключові питання вирішуються у форматі робочих груп, а не особистої зустрічі лідерів. За словами Айзенберга, майданчик Женеви має переваги у вигляді міжнародного статусу та інституційних гарантій, але його використання вимагає доволі тривалих підготовчих кроків, зокрема щодо безпеки делегацій і чітких порядків денних.

Наслідки для міжнародної політики та безпеки

Якщо переговори відбудуться, навіть часткові домовленості можуть змінити динаміку у регіоні. З одного боку, конкретні кроки — припинення вогню на певних ділянках, обміни утримуваними особами, відкриття гуманітарних коридорів — матимуть негайний позитивний ефект для цивільного населення. З іншого боку, ризик невиконання домовленостей або використання зустрічі як тактичного маневру з боку будь-якої сторони може призвести до посилення недовіри. Міжнародні посередники, насамперед Європейський Союз та ООН, могли б закласти механізми контролю та моніторингу для зменшення ризиків.

Ключовими запобіжниками, на які вказує Айзенберг, є прозорі умови переговорів, попередньо погоджені контрзаходи у випадку порушень та участь міжнародних військово-спостережних місій. Без таких гарантій будь-яка зустріч ризикує перетворитися на піар-акцію без системних результатів.

Не менш важливим є внутрішній політичний контекст обох країн. У випадку України ключову роль відіграє суспільна підтримка і легітимність рішень, у тому числі довіра до того, які компроміси готовий прийняти президент. Для росії своє значення має внутрішня презентація результатів переговорів та реакція еліт. Це означає, що навіть технічно можливі переговори потребують ретельного погодження на кількох рівнях.

Міжнародні гравці, які могли б сприяти організації переговорів у Женеві, включають держави-гаранти, великі демократичні країни, а також спеціалізовані міжнародні організації. Їхня роль полягала б не лише у фасилітації, але й у створенні умов для виконання домовленостей — від фінансової підтримки до моніторингу безпеки.

Підсумовуючи, оцінка професора Айзенберга показує: переговори між Зеленським і путіним у форматі Женеви можливі теоретично, проте практично здійсненні лише за наявності чітких гарантій безпеки, прозорих правил та міжнародної підтримки. Надання переваги робочим групам і поступовим крокам може бути шляхом до реального прогресу. Водночас громадське та міжнародне сприйняття таких ініціатив визначатиме їхню довговічність і ефективність.