«Тавр» викрив правду про контрнаступ-2023: хто і що винні у провалі

У резонансному матеріалі видання «Тавр» прозвучали гострі оцінки стосовно причин поразки під час контрнаступ-2023. Автор допису, Богдан Кротевич, вивів на світло низку системних помилок, які, на його думку, перетворили операцію на приклад того, як не слід планувати масштабні військові дії. Аналіз став приводом для жорсткої суспільної дискусії про відповідальність, прозорість і готовність державних інституцій реагувати на виклики часу.

«Тавр» викрив правду про контрнаступ-2023: хто і що винні у провалі

В публікації підкреслюється, що ключові фактори, що призвели до провалу, не були поодинокими збоями, а скоріше сукупністю помилок у командуванні, плануванні, матеріально-технічному забезпеченні та розвідці. За словами Богдана Кротевича, вирішальну роль зіграла відсутність чіткої координації між військовим керівництвом і цивільною владою, а також недооцінка контрзаходів супротивника. У статті детально розібрані епізоди, коли логістика не встигала за темпом операції, а інформація з полігону та передової надходила невчасно або взагалі була фрагментарною.

Серед названих дефектів автор звернув увагу на слабку інтеграцію сучасних систем розвідки та недостатню підготовку резервів. Критично оцінено і питання підтримки з боку міжнародних партнерів: затримки з постачанням обладнання й озброєнь, бюрократичні перепони у форматі допомоги, а також невідповідність деяких поставок потребам фронту. Все це створило логістичне та інформаційне середовище, у якому навіть сміливі тактичні рішення не мали довгострокового ефекту.

Кому дорікнули і які структурні помилки виявили

У матеріалі Тавра перераховані конкретні групи відповідальності: військове планування, політичне керівництво, розвідка, логістика і зв'язок. Зокрема, звинувачення лягли на недооцінку противника у поєднанні з бажанням показати результат у короткі строки. Така політика призвела до ризикованих операцій без належних резервів і підтримки. Автор також вказує на проблеми внутрішньої комунікації — командири різних рівнів отримували суперечливі накази, що ускладнювало синхронізацію наступальних дій.

Ще одним важливим аспектом став аналіз стратегічних цілей: чи були вони реалістичними і чи відповідали можливостям армії станом на той час. За версією Богдана Кротевича, частина завдань мала політичний, а не військовий характер, що зумовило пріоритети, не пов'язані з чистою оперативною доцільністю. У підсумку це посилило питання відповідальності не лише перед військовими, але й перед громадянами, які очікували результатів і мали право знати правду про ситуацію.

Упущення в логістиці і зв'язку виявилися критичними: нестача пального, боєприпасів, ремонтних можливостей і медичного забезпечення сповільнювали просування і ускладнювали евакуацію поранених. Дефіцит засобів радіозв'язку й кіберзахисту дозволив ворогу використовувати контрзаходи, які нівелювали переваги атакуючих підрозділів. Все це, за висновками автора, стало передбачуваним наслідком слабкої підготовки тилових служб і недооцінки складності сучасної бойової логістики.

Наслідки та уроки: що змінювати зараз

Після публікації розгорілася дискусія про те, які саме кроки необхідні, щоб не повторити помилок минулого. Автор наполягає на системній реформі структур, що відповідають за планування операцій, посиленні інтеграції розвідданих з оперативним рівнем та підвищенні транспарентності прийняття рішень. Важливим кроком названо створення механізмів незалежного аудиту військових операцій, щоб аналізувати помилки в реальному часі і вносити корективи.

Публікація також підкреслила значення соціальної складової: підготовки суспільства до можливих втрат, адекватної інформаційної політики та взаємодії з партнерами. На думку Кротевича, без довіри між владою, армією і громадянським суспільством неможливо реалізувати амбітні плани без неприйнятного ризику. Треба інвестувати в розвідку, модернізацію техніки, навчання резервів і розвиток логістичної інфраструктури, щоб підвищити стійкість і темп дій у майбутньому.

Звісно, публічне обговорення може бути болючим, але воно необхідне для формування ефективної політики безпеки. Матеріал «Тавра» і допис Богдана Кротевича стали каталізатором такого діалогу — тепер від влади, командування і експертного середовища очікують конкретних кроків, які перетворять уроки контрнаступ-2023 на практичні реформи. Без цього ризик повторення старих помилок залишатиметься високим, а суспільна довіра продовжуватиме падати.