Кадрові перестановки Зеленського: Буданов, Федоров, СБУ

Раптові перестановки в ключових відомствах країни спровокували хвилю обговорень у політичних та військових колах. Нещодавні кадрові рішення, які торкнулися Офісу Президента, Міністерства оборони та Служби безпеки, викликали як схвальні, так і критичні відгуки. Відомі військові експерти — Кротевич, Філімонов та Погорілий — дали власні оцінки причин і можливих наслідків цих змін, наголошуючи на ризиках та потенційних вигодах для національної безпеки.

За останні тижні в політичному бліц-кемпі на Банковій відбулися серйозні ротації. Зокрема, у центрі уваги опинився перехід ключових фігур: Буданов в ОП, перерозподіл ролей у Міноборони з появою Федорова у Міноборони та відсутність колишнього керівника СБУ у новому керівному складі — факти, які відобразилися на загальній картині управління безпекою. Ці кроки виглядають як прагнення верхівки влади оптимізувати координацію між відомствами під час тривалого конфлікту.

Експерти вказують, що такі перестановки можуть мати кілька цілей: укріплення вертикалі командування, посилення політичного контролю над силовими структурами, а також швидка реакція на оперативні виклики. Водночас є оцінки, що деякі рішення носять і іміджевий характер, призначені для демонстрації внутрішньої мобільності й здатності до змін.

Кротевич підкреслює, що переміщення фахівців між відомствами часто відбувається з огляду на їх практичний досвід у полі бою та здатність до стратегічного управління. На його думку, поява сильних аналітичних голосів в Офісі Президента може допомогти краще синхронізувати розвіддані та прийняття рішень. Водночас він застерігає про ризик надмірної централиції, коли оперативні команди втрачають автономію, необхідну для швидкої відповіді на загрози.

Філімонов акцентує увагу на кадрових рішеннях у Міністерстві оборони. Він відзначає, що перехід людей із цивільних чи адміністративних посад у військове керівництво може стати потужним поштовхом для реформ, якщо при цьому зберігається професійна системність. За його словами, ключове завдання — забезпечити безперервність логістики, модернізації озброєнь та навчання підрозділів, і будь-які зміни мають бути підпорядковані цим пріоритетам.

Погорілий критично ставиться до питань довіри та персональних зв’язків у сфері безпеки. Він звертає увагу, що відсутність колишнього лідера СБУ у складі керівництва може означати перегляд підходів до контррозвідки та внутрішньої безпеки. Для Погорілого важливо, щоб зміни не підривали стабільність оперативних мереж та не створювали вакууму в часи, коли потрібна висока координація між відомствами.

У короткостроковій перспективі реструктуризація може посилити координацію між центральними гравцями й підсилити оперативний потенціал у вирішенні нагальних завдань. Присутність досвідчених фахівців у близькому до Президента середовищі дає шанс на швидший доступ до інформації та оперативні рішення. Однак ризики теж очевидні: зміни персоналу можуть тимчасово знизити ефективність, створити непорозуміння в ланцюгах командування і дати можливість супротивнику скористатися періодом адаптації.

У довгостроковій перспективі від результату цього експерименту залежатиме, чи вдасться сформувати більш гнучку та оперативно здатну держструктуру управління безпекою. Якщо нові призначення поєднуватимуться з чітким розподілом повноважень, прозорою системою відповідальності та професійним наповненням команд, то можливе посилення обороноздатності та оперативності прийняття рішень.

Насамкінець, думки Кротевича, Філімонова та Погорілого демонструють, що оцінки кадрових змін залишаються різноманітними: хтось бачить шанс на реформування і оптимізацію, хтось — ризики для стабільності. Важливо, щоб політичні рішення були підкріплені професіоналізмом та увагою до реальних потреб силової сфери. Тільки тоді зміни перетворяться на якісний крок уперед, а не на джерело нових викликів.