Експерт: найбільша загроза для Європи від США й РФ

Складна міжнародна кон'юнктура та зростаюча напруга між великими державами змушує Європу переглядати свої стратегічні пріоритети. На фоні поточних конфліктів експерти попереджають про ризики, які можуть виникнути не лише від окремих дій США або росії, а від їхньої потенційної синхронізації. Такий сценарій змінює баланс сил в регіоні і ставить перед ЄС питання виживання політичної єдності та економічної стійкості.

За словами фахівця з міжнародної безпеки, Європейський Союз може зіткнутися з серйозною системною загрозою через можливу синхронізацію дій США та росії. Така координація, навіть непередбачувана або опосередкована, має комплексний характер: від геополітичних маневрів та енергетичних інструментів впливу до інформаційних атак і фінансового тиску. Результат — підрив традиційних союзницьких механізмів, посилення внутрішніх розколів і обмеження зовнішньої політичної автономії Брюсселя.

Потенційна синхронізація дій двох глобальних гравців створює мультидоменну загрозу. По-перше, у військовій сфері це означає підвищення ризику інцидентів на кордонах та у міжнародних водах, активізацію проксі-операцій і нарощування військової присутності поблизу європейських рубежів. По-друге, у енергетиці під загрозою опиняється енергетична безпека країн, які залежать від імпорту газу й нафти: маніпуляції постачанням або координація цінової політики можуть підривати національні бюджети та інфраструктурну стійкість.

Економічно синхронізовані санкції чи контрсанкції, комбіновані з кібератаками, змінюють правила гри для бізнесу. Підприємства опиняються у пастці подвійного тиску: ризики фінансових обмежень з одного боку та операційних збоїв через кібератаки і проблеми ланцюгів постачання з іншого. Це може спричинити відтік іноземних інвестицій, зростання безробіття та соціальну нестабільність у найбільш вразливих країнах ЄС.

Не менш небезпечним є інформаційний фронт. Координація дезінформаційних кампаній, яка може поєднати технологічні потужності окремих державних гравців, спрямована на підрив довіри до інституцій, посилення радикалізації суспільств і розпалювання внутрішніх конфліктів. У підсумку знижується ефективність спільних рішень та ускладнюється прийняття координованих заходів.

В умовах загроз важливими є як технічні, так і політичні відповіді. По-перше, необхідно посилювати кіберзахист на рівні держав та критичної інфраструктури, розвивати спільні системи раннього попередження та реагування. По-друге, диверсифікація енергетичних джерел і розвиток відновлюваної енергетики зменшать залежність від зовнішніх постачальників і підвищать стійкість ринків.

Політично ЄС має просувати ідеї стратегічної автономії, але не у відриві від існуючих альянсів. Посилення оборонної співпраці в рамках NATO та автономні європейські структури швидкого реагування можуть стати противагою до зовнішнього тиску. Паралельно потрібні чіткі механізми захисту інформаційного простору: просвітницькі кампанії, перевірка джерел інформації та підтримка незалежних журналістських розслідувань.

Крім того, дипломатичні зусилля в напрямку розумного стримування та деескалації залишаються ключовими. Діалог з США та з іншими партнерами має поєднувати тиск за порушення правил і одночасно відкритість до переговорів, які знизять ризики непередбачуваних координаційних дій. Механізми трансатлантичної координації з питань санкцій, торгівлі та безпеки повинні бути прозорими і передбачуваними для партнерів в Європі.

Зрештою, найефективніший захист — це внутрішня згуртованість. Посилення спільних політик, інвестиції в соціальну інфраструктуру та підтримка економічної спроможності країн-членів створюють буфер від зовнішніх шоків. В умовах, коли Європейський Союз може опинитися під тиском від декількох зовнішніх акторів одночасно, визначальним стане не лише військовий потенціал, а здатність до швидкого політичного реагування та міждержавної солідарності.