Кулеба: коли відкриються наступні «вікна» для переговорів

Ситуація навколо перспектив дипломатичних переговорів залишається однією з найважливіших тем у політичних колах. Більшість експертів погоджуються, що питання про строки початку нових раундів дискусій та ймовірність припинення бойових дій визначатиметься не лише військовою динамікою, а й зовнішньополітичною кон'юнктурою. Зокрема, колишній міністр закордонних справ висловив думку, що до кінця зими не варто очікувати жодних домовленостей з росіянами про припинення вогню, що ставить перед державою завдання посилити підготовку до тривалого періоду напруги.

У своїй оцінці колишній міністр наголосив на поєднанні кількох факторів, які знижують шанси на швидке досягнення угоди. По-перше, позиція росії залишається жорсткою і непередбачуваною, що ускладнює роботу посередників. По-друге, внутрішня політична ситуація в країнах, які можуть виконувати роль модераторів, не дає підстав для активних миротворчих ініціатив у короткостроковій перспективі. По-третє, геополітичні інтереси, пов'язані з постачанням озброєнь та санкційним тиском, створюють умови, коли сторони більше спрямовані на зміцнення своїх позицій, ніж на компроміс.

Термін «вікно для переговорів» часто використовується для опису тимчасової можливості, коли лідери або міжнародні партнери бачать шанс на початок діалогу. Такі вікна відкриваються при зміні військової ситуації, енергетичній кризі, змінах у міжнародних альянсах або після внутрішніх політичних трансформацій. За прогнозом колишнього міністра, найближчі місяці не створять кардинальних передумов для такого вікна: бойові дії можуть продовжитись, а дипломатичні ініціативи будуть обмежені. Однак це не виключає поява обмежених форматів обміну інформацією або контактів на рівні посередників, які підготує ґрунт для можливих майбутніх переговорів.

Якщо припущення щодо відсутності угоди до кінця зими справдяться, це матиме низку практичних наслідків. По-перше, необхідно посилювати оборонні спроможності та гуманітарну підготовку: запас продовольства, логістика евакуацій та активно працююча мережа медичної допомоги стануть пріоритетом. По-друге, важливо поглиблювати міжнародну співпрацю і мобілізувати мiжнародну підтримку — дипломатичну, фінансову та військово-технічну. По-третє, слід готувати комунікаційну стратегію, що роз'яснюватиме громадськості реалії переговорного процесу і зменшуватиме ризик паніки при можливих загостреннях.

Водночас експерти радять не відкидати можливість відкриття нових вікон у майбутньому: історія показує, що навіть після довгих пауз інтенсивних бойових дій можуть слідувати періоди відносного затишшя та дипломатичних зусиль. Адаптивна стратегія, яка поєднує посилення захисту й активну дипломатію, залишатиметься найбільш доцільною. У підсумку, прогноз колишнього міністра є попередженням про те, що короткострокових рішень не буде, і держава має готуватися діяти в умовах тривалої невизначеності.