Скільки військових потрібно Україні — Жорін назвав цифру

Питання чисельності армії залишається одним із ключових у дискусіях про безпеку України. За словами експертів, серед яких називають і думку окремих аналітиків, оптимальна бойова готовність залежить не лише від кількості людей, а й від якості підготовки, організації та оснащення. З огляду на це, думка про те, що 700 тисяч особового складу може стати достатнім ресурсом для захисту території набуває все більшого резонансу. У статті розглянемо аргументи на користь такої оцінки, а також які супутні реформи і технологічні рішення мають посилити обороноздатність держави.

Аргумент на користь цифри в межах 700 тисяч базується на поєднанні професійних сил, мобілізаційного резерву та територіальної оборони. Важливо розуміти, що сучасна війна — це не лише схід фронту, але й фронти логістики, кібернетичні операції, розвідка та інформаційний простір. Тому ефективність армії визначається не тільки абсолютною цифрою, а й її структурою. Саме тому підвищення ролі резервів та створення швидкоготових мобілізаційних механізмів дозволяють тримати баланс між економічними можливостями країни та оперативною потребою у людях на час загрози.

Ключовим елементом є і грамотна система комплектування — поєднання контрактників, професійних підрозділів та територіальної оборони. Така модель знижує потребу у постійній максимальної чисельності, дозволяючи на мобілізаційний період збільшувати силу завдяки мобілізованим резервам і добровольцям.

Наявність 700 тисяч потенційних військовослужбовців набуває сенсу за умови реалізації низки структурних перетворень. По-перше, необхідна реформа системи підготовки: сучасні стандарти бойової готовності та спеціалізації дозволяють швидше інтегрувати новобранців у бойові підрозділи. По-друге, критично важливо покращити логістику та тил — без надійних постачань техніки, боєприпасів та медичного забезпечення велика армія стає менш ефективною.

Не менш важливими є реформи у сфері управління та командування. Запровадження прозорих процедур підбору командирів, професійного розвитку і контролю якості підготовки підвищує бойову ефективність на одиницю особового складу. Також необхідно продовжувати реформу оборонної промисловості для зменшення залежності від зовнішніх постачальників і швидкої модернізації парку озброєнь.

Сьогодні саме технологічність стає ключовим фактором, що дозволяє меншим за чисельністю підрозділам виконувати задачі, які раніше потребували значно більших сил. Масове застосування безпілотних систем, контрбатарейної розвідки, засобів радіоелектронної боротьби та систем управління боєм підвищує ефективність оборони. Інвестування в кіберзахист, автономні системи та розвідувальні платформи дозволяє краще використовувати наявний особовий склад.

Крім того, інтеграція з союзницькими системами, стандартизація озброєнь та процедур спільних операцій значно посилюють можливості національних сил. Мати 7-8 сотень тисяч підготовлених і оснащених бійців у контексті такої мережевої взаємодії — це вже інша якість обороноздатності.

Отже, ключ до успіху — не у гонитві за максимальною чисельністю, а у поєднанні оптимальної кількості особового складу, добре налагоджених резервів, структурних реформ та технологічної модернізації. Саме це робить реалістичною думку про те, що приблизно 700 тисяч добре організованих військовослужбовців, підсилених сучасними технологіями і резервами, можуть ефективно захищати країну.

Водночас суспільство та політичне керівництво мають розуміти, що без постійної уваги до підготовки, підтримки ветеранів, розвитку промислової бази та міжнародної співпраці будь-яка цифра залишається лише потенціалом. Комплексний підхід — ось що визначає реальну обороноздатність держави.