Останні оцінки західних розвідок вказують на те, що Москва дедалі частіше обирає не прямі військові зіткнення, а набори інструментів для роботи в «сірих зонах». За повідомленнями британська розвідка попереджає про можливість системного експорт хаосу — стратегії, спрямованої на дестабілізацію держав і суспільств без оголошеної війни. Така тактика поєднує кібероперації, інформаційні кампанії, економічні удари й підтримку проксі-груп, що робить її важко ідентифікованою і важко піддається традиційним методам стримування.
Що мається на увазі під «сірою зоною»?Термін сіра зона позначає простір дій між миром і відкритою війною, де держава використовує засоби, які не виглядають як пряме військове вторгнення, але мають стратегічний вплив. Це можуть бути приховані атаки на інфраструктуру, кібератаки на банки та енергетику, дезінформаційні кампанії в соціальних мережах, фінансування екстремістських рухів або економічні санкції через треті країни. Такі дії створюють безлад і політичну напруженість, водночас уникаючи формального оголошення агресії.
Ця методика ефективна, бо її наслідки важко віднести до конкретного актора: маніпуляції часто реалізуються через захоплені або підконтрольні канали, через приватних осіб чи організації, що ускладнює процес доказової бази та міжнародних санкцій. Саме ця невизначеність дає простір для поширення хаосу без негайного застосування військових заходів.
Механізми прихованого впливу і ризики для ЗаходуСеред інструментів, які вказують експерти, — комбіновані операції, які поєднують інформаційні атаки, кібердиверсії й економічно-політичні важелі. Кібероперації можуть відключати критичну інфраструктуру, підривати довіру до банківської системи або викрадати дані для подальшого шантажу. Інформаційні кампанії створюють поділи в суспільстві, просуваючи фейкові наративи, що ослаблюють згуртованість громадян і довіру до інституцій.
Економічні інструменти та санкційні зустрічні дії через треті країни або приватні структури дозволяють посилювати тиск на окремі галузі без прямої відповідальності. Підтримка проксі-груп і місцевих агентів впливу може загострювати конфлікти всередині держав, перетворюючи локальні протести чи кризи на більш масштабні проблеми для державного управління.
Для країн Заходу такі загрози означають необхідність адаптації стратегій оборони. Традиційні військові приготування не вирішать проблеми, пов'язані з підривними операціями, що ведуться в інформаційному та кіберполі. Водночас політичні реакції мають бути швидкими, координованими і заснованими на доведених фактах, аби не дати противнику каналів для подальшої ескалації.
Як відповідати: політика, розвідка, громадянська стійкістьЕфективна відповідь потребує багаторівневого підходу. По-перше, посилення можливостей розвідки й обміну даними між союзниками дозволить виявляти і відсікати операції в ранній фазі. По-друге, треба розвивати кіберзахист критичної інфраструктури, вводити стандарти кібервитривалості і проводити регулярні навчання для реагування на масштабні інциденти.
По-третє, протидія інформаційним атакам має включати як державні, так і громадянські інструменти: підтримку незалежних ЗМІ, медіаграмотність населення й механізми швидкої перевірки фактів. Громадяни, що вміють критично оцінювати інформацію, менш вразливі до маніпуляцій і рідше стають каналами поширення дезінформації.
На політичному рівні важлива координація санкцій і правових відповідачів, які можуть оперативно і цілеспрямовано націлюватися на джерела підривних операцій. Міжнародні платформи для доведення фактів агресії, співпраця в правовій площині та чіткі механізми покарання підвищують ризик для країни, що використовує такі методи, і знижують ефективність тактики «сірої зони».
Нарешті, стійкість суспільств — один із ключових чинників. Інвестиції в освіту, соціальні програми і прозоре управління знижують внутрішню вразливість до зовнішнього впливу. Побудова сильних національних інституцій і довіра між громадянами та владою є найкращим щитом від спроб спровокувати хаос і розкол.
У підсумку, сучасні виклики вимагають комплексної відповіді: комбінації стійкої розвідки, кібербезпеки, протидії дезінформації та зміцнення громадянського суспільства. Лише така синергія дозволить пом’якшити наслідки прихованих операцій і зменшити простір для реалізації стратегій, що мають на меті дестабілізацію Заходу.