Доходи РФ від нафти й газу впали — чи вплине на війну?

Експорт вуглеводнів довгі роки був головним джерелом валютних надходжень до російського бюджету. Однак сьогодні ситуація змінюється: танкери з російською сировиною простоюють у морі, контрагенти вимагають знижок, а платформи страхування та логістики працюють під тиском обмежень. Це впливає не лише на поточні прибутки, але й на стратегічні можливості Москви фінансувати свої зовнішні амбіції.

Падіння доходів від нафти і газу для РФ має кілька джерел: низькі ціни на ключові потоки, обмеження на страхування та перевезення, глобальні санкції та введення цінових «кришок». У короткій перспективі частина продажів перенаправляється на менш легітимні ринки або йде з істотними знижками, що зменшує валові надходження. Для економіка це означає зростання дефіцитів, тиск на резерви та подальше зростання інфляції. Але наскільки серйозно це вдарить по можливості вести війна проти Україна?

Навіть за падіння енергетичних доходів російський бюджет продовжує виділяти значні кошти на оборону. Частково це пояснюється пріоритетизацією витрат: соціальна сфера скорочується, заморожуються інвестиційні програми, натомість зростає фінансування виробництва боєприпасів, мобілізації та логістики. Проте довгострокові ефекти очевидні: обмежене надходження валюти ускладнює імпорт високотехнологічних компонентів, знижує можливості модернізації озброєнь і підриває стійкість промислових ланцюгів.

Крім того, державі доводиться шукати альтернативні джерела фінансування: позики у банків, випуск облігацій, розпродаж активів та тиск на накопичення пенсійних і резервних фондів. Це створює додаткове навантаження на економіка і може привести до соціальної напруги, якщо скорочення витрат торкнеться пенсій або державних зарплат.

Короткостроково механізм фінансування бойових операцій у РФ залишається живучим. Запаси боєприпасів, існуючі контракти та внутрішні потужності оборонних підприємств дозволяють продовжувати активні дії ще певний час. Проте зниження доходів від нафта і газ посилює ризики в середньо- і довгостроковій перспективі: дефіцит комплектуючих, зменшення можливостей для найму та мобілізації, вичерпання валютних резервів для покупки критичних технологій за кордоном.

Також важливим фактором є альтернативні покупці російських енергоносіїв — країни, готові купувати «з дисконтом». Це пом'якшує удар, але не компенсує повністю втрати доходів і не вирішує проблеми з доступом до високотехнологічних поставок. Отже, хоча короткострокова боєздатність може зберігатися, якість та інтенсивність війни за умов стабільного дефіциту ресурсів може знижуватися.

Економічний тиск може штовхати керівництво РФ до кількох сценаріїв: 1) посилення репресій та внутрішньої мобілізації для збереження контролю та ресурсів; 2) ескалація зовнішньої активності, щоб відволікти увагу і консолідувати населення; або 3) пошук дипломатичних рішень для зняття частини санкцій та відновлення доходів. Жоден з цих шляхів не є гарантовано передбачуваним — реальність може поєднувати елементи всіх трьох сценаріїв.

Для Україна падіння доходів росії — це шанс посилити міжнародний тиск і скористатися ослабленням супротивника. Водночас ризик того, що Москва піде на радикальні дії задля відволікання від внутрішніх проблем, не виключений. Тому події в економіці мають уважно відстежувати не лише аналітики енергетичного ринку, але й військові та політичні структури.

Підсумовуючи, падіння доходів від нафти і газу для РФ помітно б'є по економіка, але не обов’язково призведе до негайного завершення війна. Це суттєве ослаблення потенціалу — особливо в довгостроковій перспективі — яке може змінити баланс сил, зменшити темпи та якість ведення бойових дій або підштовхнути до політичних маневрів. Слідкувати за розвитком подій треба комплексно: фінанси, логістика, технологічні обмеження і міжнародна політика формують єдину картину майбутнього конфлікту.