Всеволод Чабанець
Документальний фільм «Сліди» (TRACES) Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк увійшов до шорт-листа 39-ї премії Європейської кіноакадемії. Для українського кіно це важливе міжнародне визнання, адже European Film Awards є однією з найпрестижніших нагород європейського кінематографа. Стрічка розповідає історії українок, які пережили сексуальне насильство, катування та інші злочини, скоєні російськими військовими, але не дозволили перетворити власний досвід на мовчазну статистику.
Фільм «Сліди» поєднує особисті свідчення, документальну спостережливість і розмову про відповідальність. У центрі уваги режисерок — не лише травма, яку залишила війна, а й подальший шлях героїнь: боротьба за справедливість, підтримка інших постраждалих, пошук сил для відновлення та прагнення домогтися покарання винних. Саме тому стрічка виходить за межі традиційної розповіді про жертв війни.
Офіційні номінації на 39-ту премію Європейської кіноакадемії оголосять 14 листопада 2026 року. Церемонія нагородження запланована на 16 січня 2027 року в Афінах. Уже сам факт потрапляння «Слідів» до шорт-листа свідчить про увагу європейської кіноспільноти до українського документального кіно та тем, які воно порушує.
Про що розповідає документальний фільм «Сліди»
Назва фільму відсилає не тільки до наслідків пережитого насильства, а й до пам’яті, яка зберігається в тілі, голосі, поведінці та щоденних рішеннях людини. «Сліди» показують, що воєнні злочини не завершуються в момент звільнення території чи припинення тортур. Їхні наслідки продовжують впливати на життя постраждалих, їхні родини та цілі суспільства.
Водночас Аліса Коваленко та Марисі Нікітюк свідомо змінюють оптику оповіді. Їхні героїні не постають безпорадними фігурами, позбавленими права голосу. Навпаки, вони самі визначають, як говорити про пережите, кому розповідати правду і яким чином домагатися змін. У цьому полягає одна з головних особливостей фільму «Сліди»: він говорить про біль, але не зводить людину до її болю.
Героїні стрічки підтримують одна одну, працюють із документуванням злочинів і допомагають іншим постраждалим не залишатися наодинці зі своїми спогадами. Їхня солідарність стає важливою формою спротиву. Через особисті історії фільм порушує ширші питання: як суспільство має говорити про сексуальне насильство, пов’язане з війною, як забезпечити постраждалим безпеку та як зберегти докази для майбутнього правосуддя.
Однією з центральних героїнь є Ірина Довгань. У 2014 році в окупованому Донецьку вона пережила полон, катування, сексуальне насильство та публічне приниження. Її історія стала відомою далеко за межами України після публікації фотографії в американській пресі. Цей знімок допоміг привернути увагу до її ситуації та, зрештою, врятував їй життя.
Ірина Довгань і голос постраждалих від війни
Після пережитого Ірина Довгань не замкнулася в особистій трагедії. Вона започаткувала SEMA Ukraine — спільноту постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною. Її діяльність спрямована на те, щоб жінки та чоловіки, які пережили подібні злочини, могли отримати підтримку, бути почутими та знати про свої права.
Після початку повномасштабного вторгнення Ірина також долучилася до документування воєнних злочинів на деокупованих територіях. За її участі було зафіксовано близько 300 злочинів. Ця робота має не лише суспільне, а й потенційне юридичне значення, адже свідчення постраждалих і зібрані матеріали можуть стати частиною майбутніх справ у національних та міжнародних судах.
У фільмі її особиста історія набуває ширшого звучання. Вона стає прикладом того, як людина може повернути собі контроль над власним життям і перетворити пережитий досвід на допомогу для інших. «Сліди» показують цей процес без спрощень і швидких відповідей. Відновлення не є прямою дорогою, а справедливість не настає миттєво. Проте кожне свідчення, кожна розмова та кожен зафіксований злочин наближають момент, коли злочинці мають понести відповідальність.
Важливо й те, що авторки не використовують травматичні історії лише для емоційного впливу. Документальний фільм прагне повернути героїням суб’єктність. Глядач бачить не тільки те, що з ними сталося, а й те, що вони роблять після цього: організовують спільноти, збирають свідчення, підтримують інших і формують нову мову розмови про насильство.
Міжнародне визнання українського кіно
Потрапляння «Слідів» до шорт-листа European Film Awards є важливим для всієї української кіноіндустрії. Документальні фільми з України дедалі частіше стають частиною міжнародного культурного діалогу, оскільки дозволяють говорити про російську агресію через людські історії, складні моральні вибори та досвід цивільного населення.
Раніше «Сліди» були обрані Україною офіційним кандидатом на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Таким чином, стрічка представляє Україну одразу на кількох важливих міжнародних майданчиках. Для авторок це можливість донести до світової аудиторії правду про сексуальне насильство як інструмент війни та про людей, які продовжують боротися за гідність і справедливість.
Міжнародне просування фільму підтримує Фонд Ріната Ахметова. На оскарівську кампанію «Слідів» було виділено 200 тисяч доларів, що становить 9 мільйонів гривень. Така підтримка допомагає українській стрічці бути помітною в міжнародному професійному середовищі та привертати увагу до теми воєнних злочинів.
Український показ фільму «Сліди» у Києві запланований на 18 жовтня в межах програми «Фокус: Україна — Швейцарія» Київського тижня критики. Для глядачів це нагода побачити документальну роботу, яка не просто фіксує події, а формує простір для складної розмови про пам’ять, травму, солідарність і відповідальність.
«Сліди» Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк — це фільм про те, як особистий голос може стати частиною суспільного спротиву. Його героїні не дозволяють замовчати злочини та нагадують: за кожною цифрою у звітах стоїть конкретна людина, її життя, біль і право на справедливість. Шорт-лист Європейської кіноакадемії підсилює звучання цієї історії та відкриває українському документальному кіно нові можливості для міжнародного діалогу.