Хустка кокум і «Коло вибору»: як українці та корінні народи Канади творили спільну історію

Дата публікації Хустка кокум і «Коло вибору»: як українці та корінні народи Канади творили спільну історію
Опубліковано 09.11.26 12:34
Переглядів статті Хустка кокум і «Коло вибору»: як українці та корінні народи Канади творили спільну історію 48
Хустка кокум і «Коло вибору»: як українці та корінні народи Канади творили спільну історію

Українська продюсерка та сценаристка Олександра Братищенко досліджує історію взаємин українських поселенців і корінних народів Канади у своєму першому авторському повнометражному документальному фільмі «Коло вибору» (Circle of Choice). Про проєкт повідомляє kinowar.com.

Фільм звертається до періоду першої хвилі української еміграції наприкінці XIX століття, коли поселенці масово прибували до Канади в пошуках нового життя. Їхня історія розгорталася на землях, де вже жили корінні народи, однак взаємини між цими спільнотами досі залишаються малодослідженими та недостатньо представленими в публічному просторі.

Відправною точкою проєкту стала хустка кокум (kokum scarf) — яскравий текстильний аксесуар, пов’язаний з історією контактів, торгівлі та культурного обміну між українськими й східноєвропейськими мігрантами та корінними народами Північної Америки. Згодом хустка набула власного значення в різних корінних традиціях.

Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році кокум стала також символом солідарності з Україною. Представник народу крі Jayroy Makokis розповів у TikTok, що його спільнота використовує цю хустку як знак підтримки українців.

Увагу до символу знову привернули після виборів у США 3 листопада 2026 року. Користувачі українських соцмереж помітили схожу яскраву квіткову хустку на фотографіях Деб Голанд (Deb Haaland), представниці народу лагуна-пуебло, яка стала першою жінкою з корінних народів, обраною губернаторкою американського штату.

Що досліджує «Коло вибору»

За словами авторки, історія хустки зацікавила її понад рік тому й стала поштовхом до ширшого дослідження колоніалізму, міграції, ідентичності, взаємодопомоги, культурного обміну та родинних зв’язків. Дослідницький етап фільму реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Схожий фокус на документальному кіно, створеному за підтримки УКФ, має й проєкт «Перетинаючи Окс».

У 2026 році Братищенко вирушила в експедицію до канадської провінції Альберта. Вона працювала з архівними матеріалами, зокрема у Провінційному архіві Альберти, записувала інтерв’ю з дослідниками та відвідувала місця, пов’язані з ранніми українськими поселеннями.

Серед співрозмовниць авторки — культурна антропологиня та директорка Канадського інституту українських студій Наталя Ханенко-Фрізен, а також Лариса Гайдук, директорка Українського центру ресурсів та розвитку (Ukrainian Resource and Development Centre, URDC) при Університеті МакЮена в Едмонтоні. Гайдук працює над ініціативами, присвяченими розвитку взаємин між корінними народами та українськими громадами.

Разом із Ярсом Баланом із Канадського інституту українських студій Братищенко також побувала в історичному регіоні Kalyna Country, де розташовані місця ранніх українських поселень, і в музеї просто неба Ukrainia. Олександра Братищенко раніше працювала над документальними проєктами «Крихка пам’ять» (2022) і «To Die To Live» (2026).

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter