Пономарьова Мар'яна
Перші реакції на фільм «Clayface» уже з’явилися в мережі, і вони майже одностайно називають стрічку одним із найсміливіших проєктів нового DCU. Замість традиційної супергеройської пригоди глядачам обіцяють похмурий горор із елементами боді-горору, кримінального трилера, психологічної драми та готичної романтики. Судячи з відгуків тих, хто вже побував на перших показах, фільм здатен здивувати навіть досвідчених шанувальників коміксів.
«Clayface» розповідає історію Метта Гаґена — актора, чиє життя радикально змінюється після трагічних подій і небезпечного наукового експерименту. Поступово герой втрачає контроль над власним тілом і перетворюється на істоту, яку глядачі знають як одного з найвідоміших ворогів Бетмена. Водночас автори не обмежуються образом стандартного коміксового лиходія. У центрі сюжету опиняються питання особистості, болю, самотності та того, як далеко людина готова зайти, аби повернути собі колишнє життя.
Режисером картини став Джеймс Воткінс, відомий умінням працювати з напруженою атмосферою та жорсткими жанровими матеріалами. Сценарій написали Майк Фленаґан і Госсейн Аміні, а продюсерські функції виконали Джеймс Ґанн і Метт Рівз. Така команда одразу сформувала високі очікування: від фільму чекали не просто видовищної історії про монстра, а повноцінного авторського горору в межах великого кіновсесвіту.
Критики відзначають жорсткий горор і незвичний тон
Одним із найчастіше повторюваних спостережень у перших реакціях стала надзвичайна жорстокість «Clayface». Оглядачі описують стрічку як фільм із рейтингом для дорослої аудиторії, який не намагається пом’якшити сцени насильства чи приховати моторошні наслідки трансформації головного героя. Глядачів очікують гротескні образи, фізичні деформації, шокуючі деталі та моменти, здатні викликати справжній дискомфорт.
Водночас критики наголошують, що насильство у фільмі не є самоціллю. Воно працює на розкриття трагедії Метта Гаґена та демонструє поступову втрату ним людської подоби. Боді-горор стає своєрідною метафорою внутрішнього руйнування персонажа: тіло героя змінюється зовні, але найбільша драма розгортається в його свідомості. Саме завдяки цьому «Clayface» сприймається не лише як кривавий монстр-муві, а і як історія про страх залишитися сам на сам із власними травмами.
Окремо відзначають атмосферу Ґотема. У фільмі це не просто знайоме місто з коміксів, а похмурий, небезпечний і майже сюрреалістичний простір, де злочинність, наука та людські амбіції переплітаються між собою. Деякі ранні відгуки порівнюють картину з класичними стрічками про наукові експерименти, трагічних монстрів і людей, які намагаються перемогти власну природу.
Попри загальну темряву, «Clayface» не виявляється суцільно похмурим. Частина критиків звернула увагу на чорний гумор, театральність і навмисно перебільшену стилістику. Ці елементи допомагають фільму уникнути одноманітності та час від часу змінюють емоційний ритм. У результаті картина може переходити від гнітючої драми до абсурдних або навіть іронічних сцен, не втрачаючи власної жанрової цілісності.
Ще однією несподіваною складовою називають романтичну лінію. За словами перших глядачів, автори поєднали жахи з готичною історією кохання. Такий підхід додає сюжету емоційної глибини та нагадує, що за моторошною зовнішністю Clayface залишається людина, яка прагне прийняття. Саме контраст між огидною трансформацією та потребою героя бути коханим може стати однією з найсильніших рис фільму.
Виконання головної ролі називають головною перевагою
Том Ріс Гарріс, який зіграв Метта Гаґена, отримує чи не найбільше схвалення у перших відгуках. Критики пишуть, що актор переконливо поєднує юнацьку чарівність, вразливість і приховану загрозу. На початку історії його герой може здаватися амбітною, але звичайною людиною, однак поступово в поведінці Метта з’являються тривожні зміни. Гарріс передає їх не лише за допомогою гриму чи візуальних ефектів, а й через міміку, голос, пластику та погляд.
Особливо важливим є те, що актор не грає Clayface як бездумного монстра. Його персонаж зберігає пам’ять, емоції та здатність страждати, тому кожен етап перетворення сприймається болісніше. Глядач бачить не просто появу нового лиходія, а руйнування людини, яка поступово перестає впізнавати себе. Саме ця неоднозначність, на думку оглядачів, дозволяє співчувати герою навіть у найжорстокіші моменти.
У стрічці також зіграли Наомі Акі, Девід Денсік, Макс Мінґелла та Едді Марсан. Поки що подробиці їхніх ролей не розкривають, однак перші реакції натякають, що другорядні персонажі не залишаються лише фоном для центральної історії. Вони допомагають розкрити різні сторони Метта Гаґена: його минуле, страхи, професійні амбіції та стосунки з людьми, які опиняються поруч після експерименту.
Деякі оглядачі водночас визнають, що «Clayface» може сподобатися не всім. Найбільш суперечливими аспектами називають окремі сюжетні рішення, незвичні повороти та поєднання кількох жанрів. Для частини аудиторії така сміливість стане перевагою, але іншим глядачам фільм може здатися надто строкатим або дивним. Проте навіть стриманіші реакції здебільшого сходяться на тому, що боді-горор і гра Тома Ріса Гарріса працюють надзвичайно переконливо.
Що це означає для майбутнього DCU
«Clayface» стане третьою повнометражною кінотеатральною прем’єрою нового DCU після «Superman» і «Supergirl». Водночас фільм, схоже, прагне довести, що спільний всесвіт не обов’язково має складатися лише з масштабних супергеройських блокбастерів. Його окремі проєкти можуть мати власний стиль, тон і жанрову ідентичність, залишаючись частиною ширшої міфології.
Саме незалежність від необхідності знати всі попередні події називають ще однією сильною стороною картини. Перші глядачі стверджують, що для розуміння сюжету не потрібно бути експертом із коміксів DC або переглядати інші фільми всесвіту. Історія Метта Гаґена працює самостійно, а зв’язок із DCU доповнює її, але не підміняє собою драматургію.
Такий підхід може стати важливим сигналом для майбутніх проєктів DC Studios. Замість постійного нагромадження натяків, камео та обов’язкових зв’язків автори роблять ставку на завершені історії. У випадку «Clayface» це особливо доречно, адже горор вимагає зосередженості на атмосфері, героях і поступовому нарощуванні напруги.
Перші реакції формують образ похмурого, кривавого та водночас емоційного фільму, який намагається переосмислити традиційного коміксового лиходія. Критики хвалять режисуру Джеймса Воткінса, сценарій, незвичний баланс між жахами й романтикою, а також центральне виконання Тома Ріса Гарріса. Якщо фінальна версія збереже ці якості, «Clayface» може стати одним із найбільш нестандартних фільмів DCU.
Прем’єра «Clayface» у кінотеатрах запланована на 23 жовтня 2026 року. До офіційного релізу ще можуть змінитися оцінки та глядацькі очікування, однак уже зараз зрозуміло: нова картина DC Studios не намагається грати за безпечними правилами. Вона пропонує дорослий, моторошний і ризикований погляд на персонажа, якого раніше часто сприймали лише як фантастичного ворога Бетмена.