Дата публікації Від Канн до Sundance: які фільми змагатимуться на 55-й «Молодості»
Опубліковано 15.10.26 19:01
Переглядів статті Від Канн до Sundance: які фільми змагатимуться на 55-й «Молодості» 15

Від Канн до Sundance: які фільми змагатимуться на 55-й «Молодості»

Поделиться этой новостью в Facebook Поделиться этой новостью в Twitter Поделиться этой новостью в Twitter

Міжнародний кінофестиваль «Молодість» готує глядачам масштабну програму, у якій зустрінуться дебютні повнометражні роботи, короткий метр і студентське кіно. На 55-й фестиваль приїдуть стрічки з Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. Частина фільмів уже встигла привернути увагу на Каннському, Венеційському та Берлінському кінофестивалях, а також на Sundance. Водночас конкурс «Молодості» не обмежується гучними фестивальними іменами: він відкриває нових режисерів і пропонує погляд на сучасний світ через особисті історії.

Цьогорічна добірка охоплює важливі теми — війну та її наслідки, колективну пам’ять, родинні зв’язки, кризу ідентичності, вимушену міграцію, соціальну нерівність і дорослішання. У центрі багатьох сюжетів опиняються люди, які змушені заново визначати себе після травматичного досвіду або опиняються між двома культурами. Саме ця увага до приватного життя на тлі великих історичних подій формує особливий тон 55-ї «Молодості».

Повнометражний конкурс «Молодості»: дебюти та фестивальні відкриття

До міжнародного повнометражного конкурсу увійшли десять фільмів. Серед них — роботи режисерів із Франції, Польщі, Німеччини, Швейцарії, Ізраїлю, Сербії, України, США, Руанди, Філіппін, Великої Британії та Ірландії. Програма поєднує соціальну драму, психологічне кіно, історії про міграцію та фільми, що досліджують складні питання пам’яті й приналежності.

«Пальне в жилах» П’єра ле Ґаля — французько-польська стрічка тривалістю 90 хвилин. Поруч із нею у конкурсі буде представлений німецько-швейцарський фільм «Безрідний» Кая Штеніке. Його сюжет розгортається навколо чоловіка, який після чотирнадцяти років повертається до рибальського селища на острові, де виріс. Однак мешканці не впізнають його, і повернення додому перетворюється на своєрідний громадський суд. Питання особистості, пам’яті та права бути собою стають основою цієї напруженої історії.

«Безрідний» уже отримав нагороду журі Teddy на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Ця відзнака традиційно привертає увагу до найцікавіших квір-фільмів програми. Стрічка Штеніке порушує питання не лише сексуальної ідентичності, а й того, як спільнота визначає «свого» та «чужого», наскільки легко суспільство може поставити під сумнів правду окремої людини.

Ізраїльсько-німецька картина «Куди» Ассафа Махнеса розповідає про палестинського водія таксі, який давно живе в Берліні, та молодого ізраїльтянина. Їхні нічні поїздки містом поступово перетворюються на розмови про втрати, дім і життя далеко від місця народження. Фільм досліджує, чи можлива близькість між людьми, яких розділяють історичний конфлікт, політика та різний досвід. Після прем’єри на Берлінале стрічка здобула кілька нагород на Єрусалимському кінофестивалі, зокрема за найкращий фільм, сценарій і чоловічу роль.

Особливе місце в конкурсі посідає «Отче наш» Ґорана Станковіча — копродукція Сербії, Італії, Хорватії, Північної Македонії, Чорногорії та Боснії і Герцеговини. Фільм триває 89 хвилин і продовжує важливу для балканського кіно розмову про віру, провину, родину та спадок минулих конфліктів.

Україну в повнометражному конкурсі представляє «Камуфляж» Микити Гібаленка, створений у співпраці Німеччини та України. Головний герой Віталій переїжджає до Мюнхена, намагаючись побудувати нове життя. Після початку повномасштабного російського вторгнення до Німеччини приїздять його мати та сестра, і особистий пошук героя набуває нового виміру. Тепер він має не лише адаптуватися сам, а й підтримати найближчих людей у чужій країні.

Світова прем’єра «Камуфляжу» відбулася на Венеційському кінофестивалі. У головних ролях знялися Артур Алієв та Єлизавета Цілик. Їхня спільна поява в кадрі додає фільму відчуття внутрішньої тяглості українського кіно та дозволяє говорити про війну через щоденні, людські обставини — переїзд, страх, відповідальність і спробу зберегти родину.

Каннське відкриття програми — «Бен’Імана» Марі-Клемантін Дусабежамбо. Дебютна повнометражна робота режисерки з Руанди отримала «Золоту камеру» та приз FIPRESCI на Каннському кінофестивалі. Події фільму відбуваються у 2012 році, після геноциду тутсі. Головна героїня, яка пережила трагедію, бере участь у громадських судових процесах. Ці суди мають допомогти постраждалим і родинам винуватців пройти складний шлях до примирення.

Ще одна важлива стрічка — «Філіпіньяна» Рафаеля Мануеля, відзначена спеціальною нагородою журі за творче бачення на Sundance. У центрі сюжету 17-річна дівчина, яка влаштовується на роботу до елітного гольф-клубу неподалік Маніли. Через її щоденний досвід фільм показує соціальну нерівність і механізми світу, де комфорт та привілеї одних забезпечуються працею інших.

Американська стрічка «Кейті» Ліндсі Келеран, нідерландський фільм «Після уроків» Мерейна Схолте Алберса та Тобіаса Сметса, а також британсько-ірландський «Лимонад» Кім Бартлі доповнюють конкурс різними інтонаціями. У «Лимонаді» одну з головних ролей виконує Баррі Кіоґан. Його герой Денні припускається помилки, яка змінює все життя, а згодом зустрічає Джоша — соціального працівника, чиї власні помилки колись зруйнували їхні стосунки. Ця зустріч стає для Денні шансом пережити перше кохання, втрату та відповідальність за власні рішення.

Короткометражні фільми: війна, близькість і несподівані рішення

Міжнародний короткометражний конкурс «Молодості» об’єднає 16 фільмів. У ньому представлені роботи з Бельгії, Польщі, Франції, України, Мексики, Іспанії, Туреччини, Ізраїлю, США, Індії, Естонії, Румунії та Сполученого Королівства. Формат короткого метра дозволяє режисерам зосередитися на одному конфлікті, погляді чи емоції, перетворюючи кілька хвилин екранного часу на завершену драматичну історію.

До програми увійшли «Людина без якостей» Софії Романо, «Стрижка» Юлії Станішевської, «Дьєґо» Мелісси Сільвейри, «Блискавка» Маурісіо Караско Толоси, «Тітонька Ліка та її горб» Пауля-Резвана Маковея та «День святого Валентина» Антона Іфланда Штеттнера. Також глядачі побачать мексиканський «Шум», іспанську «Курку», турецьку «Процедуру», естонську «Хлібну пісню» та іспанських «Плакальниць».

Українську присутність у короткометражному конкурсі посилюють «Тиша» Павла Шпегуна та «Ще один день у металевій коробці» Гліба Фельдмана. У першому фільмі молодий стендап-комік після невдалого виступу знайомиться в барі з таємничою дівчиною. Нічна розмова між ними поступово відкриває теми самотності, болю та особистих втрат. «Тиша» була представлена у короткометражній програмі Венеційського кінофестивалю та отримала нагороду за найкращий короткометражний фільм.

«Ще один день у металевій коробці» розповідає про заводського робітника Бориса, який знаходить загадковий предмет у покинутій майстерні. Ця знахідка змушує його обирати між звичним життям і мрією, на яку він довго не наважувався. Фільм Гліба Фельдмана поєднує побутову реальність із елементами загадки та говорить про момент, коли навіть незначна подія може змусити людину подивитися на себе по-новому.

Французький «Дьєґо» досліджує напруження всередині родини, коли молода жінка дізнається про сексуальну орієнтацію свого брата. Стрічка порушує питання традиційних уявлень про мужність і права людини на самовизначення. Індійський короткометражний фільм «Аасмані» — режисерський дебют акторки Сайоні Ґупто. Його героїня, жінка за шістдесят, разом із десятирічною онукою намагається врятувати старий блакитний Fiat, що був частиною її життя протягом пів століття.

До міжнародного конкурсу також увійшли ізраїльсько-українсько-американський «Пісок», американський «Ласкаво просимо до Tool Shed» та британська «Історія із зачаттям». Різноманіття жанрів і тем робить цю частину програми особливо насиченою: від сімейної драми та соціального кіно до абсурдистських спостережень і камерних історій про людську близькість.

Студентський конкурс: нове покоління режисерів

Студентська міжнародна програма складається з 16 фільмів і демонструє, яким може бути кіно майбутнього. Молоді автори працюють із темами війни, пам’яті, міграції, сексуальності, дорослішання та родинних стосунків. Водночас їхні фільми часто вирізняються сміливішою формою, поєднанням анімації, документального спостереження, жанрових експериментів і тонкої психологічної драми.

У конкурсі змагатимуться «Гіркий поцілунок» Хасана Еґе Чалишкана, «Фатерланд», або Буле на ім’я Янто Бертольда Вах’юді, «Заборонена зона» Яна Ґурецкі, «Квіти Мальви», створені сімома режисерками, а також «Витримка» Яспера де Месенера, «До завтра» Є Цзячень і «Ремінісценція» Ірини Мельниченко.

Географію студентського конкурсу розширюють британський «Літо на межі», литовський «Буфет», німецьке «Заяче серце», спільна робота студентів зі Швейцарії «Коли заходить сонце», польський «Каматіпурський експрес», французький «Келих пам’яті», італійська «Канібальська форма», мексиканське «М’ясо» та китайський фільм «Усе гаразд».

Окремої уваги заслуговують «Квіти Мальви» — французька анімаційна стрічка, створена сімома режисерками. У центрі сюжету бабуся з українського села, яка намагається захистити онуку від жахів війни. Для цього вона вигадує світ, у якому все добре, і перетворює реальність на казку. Фільм розповідає про війну через досвід тих, хто прагне вберегти дітей від її травматичних образів, але водночас показує, наскільки важко сховати правду назавжди.

Серед найпомітніших студентських робіт — «Фатерланд», або Буле на ім’я Янто, який отримав нагороду Canal+ у програмі «Тиждень критики» Каннського кінофестивалю. Ще один учасник, «Каматіпурський експрес» Леона Коржиньскі, був відзначений бронзовою нагородою студентської премії Американської кіноакадемії. Ці здобутки підтверджують, що студентське кіно дедалі частіше стає повноцінною частиною міжнародного фестивального процесу.

55-й фестиваль «Молодість» пропонує глядачам не просто перелік конкурсних фільмів, а своєрідну карту сучасного кіно. Від Канн до Sundance, від Венеції до Берліна — у програмі зібрані історії про людей, які шукають дім, відновлюють пам’ять, чинять опір нав’язаним правилам і вчаться жити після втрат. Повнометражні дебюти, короткий метр і студентські роботи разом створюють панораму нового кіно, де особисте переживання стає способом говорити про найскладніші події сучасності.