Джуді Денч про провал «Кішок»: «Марна трата доброї волі й таланту»

Джуді Денч відверто висловилася про фільм «Кішки» 2019 року, який став одним із найгучніших кінопровалів останніх років. У своїх мемуарах акторка згадує участь в екранізації знаменитого мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера та називає стрічку «марною тратою доброї волі й таланту». Водночас Денч не прагне звинувачувати окремих учасників виробництва, адже, на її думку, більшість команди щиро хотіла створити незвичайне й масштабне кіно.

У «Кішках» Джуді Денч виконала роль Старої Деутерономі. Для акторки, яка має величезний сценічний і кінематографічний досвід, цей проєкт виглядав як шанс перенести на великий екран одну з найвідоміших театральних постановок. До роботи також долучилися відомі артисти, музиканти й танцівники, тому очікування від фільму були надзвичайно високими. Студія розраховувала на успіх серед шанувальників мюзиклу та широкої аудиторії, однак результат виявився протилежним.

Джуді Денч не побачила остаточну версію «Кішок»

Акторка зізналася, що не переглядала фінальний монтаж фільму, а тому не вважає правильним давати йому остаточну оцінку. За словами Денч, вона може говорити лише про власні відчуття під час зйомок і про реакцію на те, як картину зустріли критики та глядачі. Вона визнає, що рецензії були надзвичайно різкими, а ставлення до стрічки часто межувало з відвертою ворожістю.

Саме ця обережність добре характеризує позицію Джуді Денч. Вона не намагається переписати історію провалу «Кішок» і не заперечує очевидних проблем, однак не хоче перетворювати критику фільму на персональну атаку. Акторка наголошує, що кіно створюють десятки й сотні людей, які вкладають у роботу час, сили та професійні навички. Навіть коли задум не спрацьовує, це не означає, що кожен учасник процесу працював нечесно або байдуже.

Фраза про «марну тра ту доброї волі й таланту» стосується не лише комерційних результатів картини. У цьому вислові відчувається розчарування тим, що великий творчий потенціал не вдалося об’єднати в переконливе ціле. У «Кішках» брали участь досвідчені актори, талановиті виконавці та професійні танцівники, але їхні можливості, на думку Денч, не отримали належного втілення.

Чому фільм зазнав такої жорсткої критики

Однією з головних причин негативної реакції стала цифрова графіка. Творці намагалися поєднати людську пластику, костюми та комп’ютерні ефекти, щоб перетворити акторів на фантастичних котів. Проте для багатьох глядачів результат виявився не чарівним, а дивним і навіть моторошним. Незвичний вигляд персонажів швидко став предметом жартів, обговорень і численних пародій.

Проблема полягала не тільки в окремих технічних рішеннях. Глядачі також звертали увагу на сюжетну структуру, тональність і загальне відчуття дисгармонії. Те, що добре працювало на театральній сцені, не завжди органічно переносилося у формат повнометражного фільму. На сцені умовність образів сприймається інакше, тоді як кінематографічна камера підкреслює деталі та змушує аудиторію уважніше оцінювати кожен елемент візуального стилю.

Додатково ситуацію ускладнила поспішна підготовка нової версії цифрових ефектів уже після прем’єри. Повідомлення про технічні виправлення лише посилили враження, що виробництво не встигло належним чином завершити роботу. Для масштабного мюзиклу з відомим першоджерелом така ситуація стала особливо болючою, адже очікування публіки були сформовані задовго до виходу картини.

У прокаті «Кішки» не змогли виправдати витрати, які оцінювалися приблизно у 78 мільйонів доларів. Фільм привернув увагу завдяки гучному акторському складу та популярності мюзиклу, але інтерес не перетворився на стабільний касовий успіх. Для індустрії це стало нагадуванням про те, що впізнаваний бренд і великі імена не гарантують позитивної реакції аудиторії.

Спогади акторки про знімальний майданчик

Попри загальне розчарування результатом, Джуді Денч зберегла теплі спогади про деякі моменти роботи. Вона розповіла, що під час зйомок познайомилася ближче з Тейлор Свіфт, яка виконала роль Бомбалуріни. Акторка також згадувала невимушене спілкування з учасниками команди та гру в бананаграм із вокальним тренером Свіфт. Такі епізоди допомагали підтримувати доброзичливу атмосферу в перервах між складними сценами.

Денч із гумором пригадала й те, що під час роботи несподівано відкрила в собі нові фізичні можливості. Зокрема, вона виявила, що все ще може високо підняти ногу. Для акторки такі моменти стали маленькими особистими перемогами на тлі незвичайного та виснажливого виробничого процесу.

Окреме місце в її спогадах посідає Джейсон Деруло, який зіграв Рам-Там-Таггера. Після завершення зйомок він подарував Денч п’ятдесят троянд, пофарбованих у золотий колір. Квіти були зроблені так, щоб зберігатися тривалий час. Цей жест залишив у акторки приємне враження та став символічним завершенням непростої роботи.

Водночас Джуді Денч зізналася, що не почувалася цілком комфортно у своїй ролі. Її непокоїло, як багато молодих танцівників змушені працювати під час виснажливих дублів, не завжди отримуючи достатньо уваги та визнання. Для акторки, яка багато років працює в театрі й кіно, важливим є не лише кінцевий результат, а й ставлення до людей на майданчику.

Саме тому її оцінка «Кішок» звучить складніше, ніж звичайна негативна рецензія. Денч не називає всіх причетних до фільму невдахами й не ставить під сумнів їхню професійність. Навпаки, вона вважає, що наміри команди були чесними та гідними. Проблема, на її думку, полягала в тому, що окремі творчі рішення не склалися в гармонійну історію, здатну переконати глядача.

Історія «Кішок» демонструє, наскільки непередбачуваним може бути кіновиробництво. Навіть поєднання відомого мюзиклу, великих інвестицій, популярних артистів і талановитої технічної команди не захищає фільм від провалу. Для Джуді Денч ця робота залишилася неоднозначним досвідом: з одного боку, вона подарувала нові знайомства та кумедні спогади, а з іншого, стала прикладом того, як значний творчий потенціал може бути втрачений.

Сьогодні «Кішки» продовжують викликати суперечки, але слова Джуді Денч додають цій історії людського виміру. За мемами, незвичною графікою та негативними відгуками стояли реальні люди, які намагалися створити видовищне кіно. Саме тому акторка критикує результат, але не знецінює працю команди. Її спогади про фільм залишають важливий висновок: у кіно добрі наміри та великий талант мають бути підтримані точним баченням, уважним продакшеном і здатністю перетворити сміливу ідею на цілісний твір.