«Хто це просив?»: Джеймс Ґанн захистив «Глиноликого» та згадав «Матрицю»

Фільм «Глиноликий» ще не вийшов у кінотеатрах, але вже викликає суперечки серед фанатів DC. Частина глядачів не розуміє, навіщо студія присвятила окрему стрічку маловідомому персонажу, однак співголова DC Studios Джеймс Ґанн не погодився з такою логікою.

На думку режисера та продюсера, популярність героя не завжди є головною умовою для створення сильного фільму. Кінематограф не зводиться до простого перенесення на екран найвідоміших персонажів коміксів. Іноді саме менш очевидний вибір дає авторам більше свободи, а глядачам — можливість побачити несподівану історію у знайомому всесвіті.

«Хто це просив?» — не аргумент для DC Studios

Дискусія навколо «Глиноликого» багато в чому виникла через поширене запитання: «Хто взагалі просив цей фільм?». Для частини аудиторії персонаж асоціюється лише з епізодичними появами у проєктах про Бетмена, тоді як увага глядачів традиційно зосереджена на Темному лицарі, Супермені, Джокері або інших центральних постатях DC.

Джеймс Ґанн фактично пропонує подивитися на ситуацію з іншого боку. Якщо студії дозволено знімати лише про героїв, які вже мають величезну фанатську базу, індустрія швидко перетвориться на нескінченне повторення безпечних рішень. Нові фільми в такому разі лише відтворюватимуть знайомі формули, змінюючи костюми, акторів і декорації, але не сам підхід до розповіді.

Глиноликий цікавий саме тому, що його образ пов’язаний не тільки з супергеройськими битвами. Це персонаж із темною, майже трагічною природою, здатний змінювати зовнішність і буквально втрачати власне «я». Його здібність може бути видовищним елементом, але водночас вона відкриває простір для психологічної драми про самоідентичність, самотність і прагнення залишатися людиною.

Для майбутньої стрічки це важливо: Глиноликий може виявитися не черговим лиходієм, якого потрібно перемогти наприкінці третього акту, а головним героєм із суперечливими мотивами. Такий підхід здатен відрізнити фільм від стандартної історії про протистояння добра і зла.

До чого тут «Матриця»

Захищаючи ідею незвичного проєкту, Ґанн згадав «Матрицю». Цей приклад добре демонструє, як інколи сприймають оригінальні концепції до їхньої прем’єри. На етапі задуму ніхто не може гарантувати, що глядач одразу прийме незнайомий світ, його правила чи центральну ідею. Проте саме ризиковані рішення згодом можуть стати культурними явищами.

Порівняння з «Матрицею» не означає, що «Глиноликий» буде схожим на науково-фантастичний бойовик сестер Вачовскі за сюжетом або стилістикою. Йдеться радше про принцип: аудиторія не завжди заздалегідь розуміє, чому їй потрібна певна історія. Фільм може здатися непотрібним до виходу, але після прем’єри виявити тему, яка зачепить значно ширше коло людей.

Для DC Studios така позиція особливо актуальна. Компанія намагається сформувати новий кіновсесвіт, у якому поруч існуватимуть великі франшизи та камерніші проєкти. Якщо всі фільми будуть однаковими за масштабом і тональністю, всесвіт швидко втратить відчуття різноманітності. Натомість історія про Глиноликого може стати перевіркою того, чи готова студія підтримувати сміливіші жанрові експерименти.

Чого очікувати від «Глиноликого»

Найбільше запитань наразі стосується тону картини. Глиноликий може працювати як персонаж жахів, трагедії, детективу або похмурого супергеройського трилера. Його здатність копіювати інших людей створює безліч можливостей для напруги: герой може приховуватися серед натовпу, підміняти близьких або поступово втрачати розуміння того, ким він є насправді.

Водночас сама незвичність задуму не гарантує успіху. Фільму доведеться переконливо пояснити, чому саме ця історія має бути повнометражною, а не окремим епізодом серіалу чи другорядною сюжетною лінією в іншій картині. Сценаристам потрібно буде знайти баланс між коміксовою фантастикою та емоційною складовою, щоб здібності героя не перетворилися лише на набір ефектних сцен.

Важливу роль відіграватиме й образ самого персонажа. Глиноликий не повинен залишатися безликим монстром, якого глядач може зрозуміти лише через його злочини. Якщо творці покажуть його страхи, образи, бажання та причини внутрішньої трансформації, аудиторія отримає шанс побачити в ньому не просто антагоніста, а трагічну фігуру.

Слова Джеймса Ґанна зводяться до простого принципу: кіно не завжди має відповідати на запит уже сформованої фанатської бази. Іноді воно саме створює інтерес до героя, про якого раніше знали лише найвідданіші читачі коміксів. Саме так маловідомий персонаж може поступово перетворитися на одну з найпомітніших постатей франшизи.

Тож питання «хто це просив?» навряд чи стане вирішальним для долі «Глиноликого». Набагато важливіше, чи зможе фільм запропонувати переконливу історію, власну атмосферу та героя, за яким захочеться спостерігати. Якщо авторам це вдасться, скепсис до прем’єри може швидко змінитися зацікавленням, а ризикований проєкт стане одним із найцікавіших кроків нового етапу DC.