У росії — рекорд тяжких злочинів за 15 років: кремль боїться “ветеранів СВО” перед виборами

У 2025 році з'явилися дані про помітне зростання кількості тяжких і особливо тяжких злочинів у росії — понад 627 тисяч випадків, що експерти пов'язують з наслідками війни проти України. Такий тренд викликає питання не лише про криміногенні фактори, але й про те, як політичні еліти реагуватимуть на зростаючі загрози напередодні важливих виборчих кампаній. У статті аналізуємо можливі причини, політичний вимір і перспективи реагування.

Причини зростання: війна, демобілізація і соціальна напруга

Однією з ключових причин збільшення кількості тяжких злочинів називають безпосередні наслідки тривалої військової мобілізації. Повернення людей зі зони боїв без належної психологічної та соціальної підтримки створює додатковий тиск на місцеві громади. У цьому контексті варто виділити кілька факторів: по-перше, ширше поширення нелегальної зброї та навички насильницької поведінки; по-друге, економічна нестабільність і зростання безробіття; по-третє, деградація інститутів соціальної допомоги.

Економічні санкції, інфляція та зниження життєвого рівня також підсилюють криміногенну ситуацію. Коли сім'ї втрачають доходи, а молодь не бачить перспектив, зростає ризик злочинної активності. Часто саме демобілізовані стають мішенню для кримінальних мереж, або ж самі опиняються в ситуаціях, що призводять до тяжких правопорушень. Таким чином, поняття наслідки війни охоплює не тільки руйнування інфраструктури, але й довгострокові соціальні виклики.

Політичний вимір: побоювання влади напередодні виборів

Зростання злочинності набуває особливого політичного значення в передвиборчий період. Для центру прийняття рішень проблема не лише кримінальна, а й легітимаційна: висока злочинність підриває довіру до державних інституцій та створює поле для політичної критики. Чималі побоювання у владних колах викликає роль повернених з фронту людей, яких часто називають ветерани СВО. Їхня невлаштованість і соціальна агресія можуть стати каталізатором для публічних конфліктів, протестів або сплесків насильства.

кремль теоретично зацікавлений у збереженні контролю та стабільності, тому владні структури можуть посилити репресивні практики, одночасно намагаючись продемонструвати турботу про ветеранів через кастомні програми реабілітації. Однак така подвійна стратегія має ризики: надмірні силові дії підвищують напругу в суспільстві, тоді як показові соціальні ініціативи без системного підходу не дадуть довгострокового ефекту.

Наслідки та шляхи реагування: від правопорядку до реінтеграції

Що можуть запропонувати державні та громадські інститути для зниження рівня тяжких злочинів? По-перше, необхідна комплексна політика реінтеграції — не лише виплати чи символічні заходи, а програми професійної підготовки, психологічної допомоги та працевлаштування. По-друге, потрібна модернізація силових структур: робота з превенцією, оперативне реагування та розслідування мають бути прозорими й ефективними.

Важливим є також посилення соціальної інфраструктури у регіонах з високою концентрацією демобілізованих та внутрішньо переміщених осіб. Громадські організації, релігійні громади та місцеві ініціативи можуть стати містком між владою і тими, хто опинився у складній ситуації. Учасники дискусії наголошують на необхідності відкритого діалогу, моніторингу прав людини та незалежної статистики щодо злочинності, щоб приймати обґрунтовані рішення.

Коротко кажучи, трактування зростання тяжких злочинів як лише кримінальної проблеми буде помилковим. Це багатовимірне явище, що поєднує наслідки війни, соціально-економічні фактори та політичні ризики напередодні виборів. Відповідь на нього потребує одночасних заходів у сфері безпеки, соціальної політики та реальної реінтеграції тих, хто повернувся зі служби. Інакше короткострокові рішення можуть лише тимчасово приховати симптоми, не усуваючи джерел загрози.